Стать жар-птицей, Така моя любов, Гiрка доленька п

Стать жар-птицей.

Я бы жар-птицей стала,
чтобы в небе синем там летать,
и там любовь свою искать.
Может там душа моя покой найдёт,
которого мне здесь уж не найти.
Я ведь любить хочу и быть любимой,
но мои чувства никому тут не нужны.
Увы,жар-птицей мне не стать,
чтоб в небе синем там летать.
И крылья распахнуть я не смогу,
ведь их уж нет,и вряд ли нарастут.

Така моя любов.

Люблю тебе,як кіт собаку любить.
Та й річ не в тім,я все ж тебе люблю.
Мою любов не виміряти в Ватах,
Вона буває різною,
й не зрозумілою часом для тебе.
Слова любові можна говорити,
але і доказати їх ще ваще.
Моя любов,вона така як є-
без фальші,і без обману.
Зірок із неба,я діставать не стану,
бо це вже буде фальш.
Життя віддати,це вже інша справа,
Але чи варте воно таких от жертв?
Так що сприймай мене такою,
яка вже є я.
А якщо нема бажання,то бувай здоров,
тримати вже не стану.
Мої слова,та й мої вчинки,
варті не того щоб ти пішов.
Я все ж тебе люблю
і сподіваюсь на взаємне почуття.
Я просто хочу розуміння,трішки.
А ти як хочеш то люби мене,
а якщо не хочеш,
то будь таким як та собака.


Гірка доленька.

Ми тепер чужі,різні в нас шляхи,
Різні долі в нас.
Ми забули все що єднало нас,
і тепер не друзі ми,
і навіть вже не вороги.
Так чому усе сталось не збагну,
просто роз'єднали нас,
не спитавши згодні ми,чи ні.
приспів:
Не моя вина,не твоя вина,
що в розлуці ми тепер.
Роз'єднала нас гірка доленька,
що робити нам тепер.

Віднайду той шлях,в забутті доріг.
де був поруч тільки ти.
Де кохання наше зігрівало нас.
і біди не знали ми.
Де було усе,щастя назавжди,
і зірок веселий зорепад.
Де в нас було все,
й заздрощів тоді не знали ми.