Миллиарды капитана Боба

                МІЛЬЯРДИ  КАПІТАНА БОБА

(украинский язык)

 «Згідно піратському закону - капітанові половина  здобичі!»                 Ян Людвик Гох
                ***
В  райському куточку південної лагуни Карибського моря, за  годину до світанку на борт  трьохпалубної яхти «Леді Гислен», що  повільно  гойдалася на сонних хвилях, безшумно піднялися чотири плавці у чорному. Непомітно прокравшись на корму, вони схопили сплячого в шезлонгу літнього чоловіка і увіткнули йому в шию шприц. Підхопивши огрядне тіло, акуратно слизнули у воду...
Вже по обіді того ж  дня, світова преса оголосила сенсаційну звістку: „4 листопада 1991року біля Канарських островів раптово помер і випав за борт своєї яхти відомий мільярдер, медіамагнат  Роберт Максвел.”
                ***
 Отже, Роберт Максвел (Ян Людвик Гох) англійський власник багатьох видавництв і газет, зокрема "Дейлі міррор", "Санді міррор", "Піпл", американського книжкового видавництва Макмілана, нью-йоркської газети "Дейлі ньюс" народився в 1923р. у Закарпатському селі Солотвино  в бідній єврейській родині.  На початку Другої світової війни  втік від німців до Великобританії, став військовим,  дослужився  до капітанського чину і отримав прізвисько «капітан Боб».Після  війни деякий час працював в англійському "Форин офісі".
В ті роки західні розвідувальні та дипломатичні служби  дуже цікавилися подробицями глобально - авантюрного плану товариша  Сталіна.
 Йосип Віссаріонович  ретельно готував світову фінансову валютну інтервенцію під лозунгом: «Доларом  - по класовому ворогу!”
Метою була скупка  її  відповідної кількості для обрушення на супротивника,  що призвело б  до глобального фінансового краху.   На Заході почали виявляти стурбованість. Капітан Боб наполегливо  працював  в цьому напрямку разом з англійською розвідкою. 
Якого успіху досягла в цьому МІ-5, залишається таємницею, але в цейтноті своєї діяльності Роберт Максвел
раптово  подає  у  відставку. Одночасно, за сміхотворну ціну -13 тисяч фунтів стерлінгів купляє видавництво  "Пергамон  прес", яке згідно  таємної довідки завідувача  міжнародним відділом  ЦК  КПРС Фаліна, рахувалося у списку фірм "друзів" і пред'являло Радянському Союзу претензії на 500 тисяч доларів.
    Проте, в 1961 році придбане Максвелом видавництво  вже  оцінювалося в 10,6 мільйонів  доларів.
Його власний бізнес почав загадково поширюватися.
 Вже у середині 80-х  років  капітан  Боб  володів  величезною інформаційно - видавницькою  імперією з декількома філіями  на  всіх п'яти  континентах, що мала офіційну назву "Максвел комьюнікейшен корпорейшен", включаючи  Радянський  Союз,  де  Максвела ласкаво прозивали  "Перший секретар  Лондонського обкому".  Його фінансовий капітал у ті часи налічував понад 8 мільярдів доларів.
 Отож, перебуваючи „другом” СРСР  Максвел  досягнув значних успіхів: і з його допомогою була налагоджена стійка  еміграція із країни євреїв до Ізраїлю та США Серед них виїхала значна кількість фахівців, зокрема, співробітників секретних лабораторій та підприємств  військово – стратегічного призначення.
   За часом  це співпало з початком  видання  багатотомних класиків марксизму ,"творів від Хрущова до Брежнєва”  та інших радянських лідерів у видавництвах, що належали Максвелу, та також  значне пожвавлення кредитування СРСР  західними банками.
 Але якщо мізерні  кредити були  платою  за  відтік вчених
  мозків  з країни,  тож  видання "творів"  партійних  керманичів   було досить  кумедною операцією.
Усім добре відомо, як  розходилась  ця писанина  усередині   країни,  яку щорічно кубічними   кілометрами  таємно списували в макулатуру, але чомусь ніхто ніколи не  задавався питанням, як ці "твори" в умовах ринку розповсюджуються на Заході? "
      Отож, ця оборудка була організована таким чином: Кремль  оплачував  Максвелу  папір  і поліграфічні витрати  по цінах світового ринку,  а саму  книгу  друкували в Москві, Берліні або  Празі за безвалютним розрахунком.
 Проте, вся валюта осідала  на  банківських  рахунках номенклатури,    15%  перепадало   самому Максвелу.  Питання - за що? Та за прикриття офіційного каналу перекачування грошей на Захід, по якому  проходили мільярдні суми. Але, щоб "капітан Боб" не „спалився” на шахрайстві, оформлялися фіктивні документи – нібито тираж придбаний за валюту  радянськими посольствами у всіх країнах земної  кулі, яким було  доручено  Ії розповсюдження. Як довела  практика, це завдання було неймовірно  важким, але афера надавала  можливість радянським "керманичам" відповідати  на питання про наявність іноземної валюти стисло: "За видання книг на Заході”
                ***
Міжнародний  відділ ЦК КПРС  і Управління справами  ЦК КПРС були  наймогутнішими організаціями в історії. За тривалий термін свого існування вони займалися всім: від мільярдних  операцій до тривіальних  вбивств. Підробляли банкноти, паспорти, друк, чекові книжки, сертифікати, диригували терористичними і злочинними організаціями за кордоном, розпалювали війни і етнічні конфлікти, мали кримінальні зв'язки  зі всіма мафіозними  організаціями  світу.
Історикам, якщо  вони  коли-небудь будуть допущені  до секретних  архівів цих комуністичних  структур,  знадобиться  не  одну сотню років, щоб розповісти здивованому світу про справи, що відбувалися на Старій площі.
     Для  здійснення своїх  планів МО і УД ЦК КПРС спиралися не тільки на спецслужби КДБ  і ДРУ.  Адже, було й таке, про що  їм знати не належало.  У розпорядженні  Управління справами була  спеціальна  оперативна група, що не мала спеціальної  назви й  умовно іменована  спец підрозділ „Зет”.
Ця  цілком таємна група мала  особливі надзвичайні повноваження, як колишнє ЧК. Тобто виконувала катівні функції без суду та слідства як в країні так і закордоном.
 Окрім цього, "Зет" виконувало  порівняно мирне завдання: вивозило з країни  золотий запас літаками та на підводних човнах. «Оце - вважали таємні керівники - бовтунам з КДБ було абсолютно неможливо довіряти..”.
                ***
Полковника Леоніда Веселовського  який служив у складі Першого Головного  Управління  КДБ  (зовнішня розвідка), було негайно викликано «на килим» заступника  голови генерала Бобкова. Перебуваючи  протягом  довгих  років в  країнах, де діяльність компартій (та самі  компартії)  заборонені законом,  полковник-розвідник створював  легальні  економічні джерела  їх існування та розробляв  різні   способи  відмивання  підпільних  парт-фондів, отриманих  або  з  СРСР,  або  шляхом  звичайного  розбою: торгівля зброєю, наркотиками, секс-рабинями   та краденими товарами будь-якого походження.  Витрушували своє з повій, гральних будинків, вуличних торговців, з фермерів -  взагалі, з кого завгодно. Але попадатися на цьому було вкрай небезпечно. Ось тому  Веселовський,   що небезпідставно  рахував   себе   досвідченим економістом - міжнародником, всіляко допомагав    своїм   товаришам   по   класу.
 Тепер йому належало  застосувати  накопичений досвід у  себе на  батьківщині…
 Генерал  Бобков оголосив  полковникові, що на прохання керівництва КПРС в особі товаришів Івашко та  Журби, за узгодженням з Крючковим, його переведено  на роботу в  управління  справами ЦК  КПРС. На  відповідальну посаду заступника  завідуючого сектором  по координації економічної  діяльності  господарських  служб.
Це управління за роки  свого  існування  навчилося витрачати  народні гроші, але  заробляти – це було щось нове та невідоме.   За фактом,  КПРС, за всю  свою  історію, будучи  навіть у зеніті  своєї необмеженої  влади в  країні,  була  підпільною, ретельно законспірованою організацією, яка вважала, що поступіться своїм авторитетом, якщо видасть будь-який документ без грифу "цілком таємно". 
   Незабаром, користуючись своїм  закордонним досвідом, Веселовський підготував аналітичну записку, складену в кращих традиціях партійної фразеології:  "Про додаткові  заходи  по  закріпленню  і ефективному використанню партійної власності".
 У записці, зокрема, мовилося: "...Грошові ресурси, відображені у фінансових документах, відкрито можуть бути інвестовані  тільки до суспільних, соціальних або  добродійних фондів, що значно ускладнить їх конфіскацію у майбутньому. Кошти, що надходять у вигляді прибутків у партійну касу, але невідображені у фінансових документах, повинні бути  використані  для  придбання  анонімних акцій,  фондів  окремих компаній,  підприємств,  банків, тощо. Це, з одного боку, забезпечить стабільний прибуток незалежно від подальшого стану партії, та з  іншого  -  у будь-який момент  акції можуть  бути  реалізовані на фондових  біржах з подальшим розміщенням капіталу в інших сферах з метою анонімності партійної участі, але  із  збереженням ії контролю...
  Вживання даних заходів потребує організувати терміновий  відбір  особливо  довірених  осіб,  яким  буде  доручено виконання окремих пунктів програми,  не виключна можливість  створення категорії негласних  членів партії, які  забезпечуватимуть її життєдіяльність в будь-яких умовах надзвичайного періоду...".
А тим часом, творча думка полковника - нелегалу з КДБ летіла далі:  "Треба почати  створення  в  одній з  капіталістичних
країн  з  пільговим податковим законодавством,   наприклад, в Швейцарії,    акціонерного   товариства, яке буде займатися   всіма  видами   інформаційно-посередницької   діяльності: трейдінг,   брокераж,   посередництво,   представництво.   Акціонери   - довірені особи, на яких у банках передбачуваного базування АТ відкриваються рахунки, на які кладуться  відповідні  суми.
  Потім негайно створюється СП на території Радянського Союзу. Більша частка прибутку АТ може бути виплачена акціонерам (за рішенням правління) у вигляді дивідендів.
 Така форма організації  не надає можливості  контролю  за  використанням  цих  коштів з боку  будь-яких інших організацій, приватних осіб, окрім партії.”
    Передаючи  Журбі свою  працю, Веселовський, будучи не дуже високої думки про некомпетентність партапаратчиків  з питань підпільної економіки, причепив до своєї програми маленьку записку: " Микола Єфімович! Виключно в одному примірнику „ Якщо це робити, то тільки з КДБ".
  Досвідчений полковник мав всі підстави припускати, що починаючи подібну гру у всесвітньому масштабі, КПРС  напевно  підключить  до  цих  ігор конкурентів КДБ - американське ЦРУ, ізраїльський Мосад, або їхню досвідчену агентуру. Та він мав рацію...
                ***
Капітан Боб - агент трьох розвідок, зробив свою штаб-квартиру на розкішній  трьохпалубній яхті«Леді Гислен»,
 підтримував  інтенсивний  зв’язок майже з половиною ділового світу. Чергова радіограма, що була отримана напередодні, була стислою і анонімною: «"Прошу забезпечити трансферт за планом три".
Суть  операції - продаж на Заході велетенських сум радянської готівки за долари...
 Будь-яка радянська людина з дитинства знала, карбованець - "дерев'яний",  він нічим  не  забезпечений та існує  лише для  внутрішнього  користування. Але для  номенклатури  цей  карбованець мав іншу вартість.
На  радянських купюрах було позначено, що вони "забезпечуються всім  надбанням  СРСР".   Якщо усередині країни  це  ніц  не  означає,  то для західних банків -  навпаки. Що таке надбання СРСР? Це земля площею в одну шосту частину суші, це ліси,  невичерпні надра, це й багатомільйонне, невибагливе населення,  його нерухомість. Пред'являючи величезні суми до сплати, західні  банки завжди мали можливість щось відірвати від цього "надбання" в межах пред'явленої суми.  Це  частково стримувало  беззаконня радянської номенклатури, оскільки при трансферті за карбованець давали зазвичай в добрі часи  10 -15 центів.
 Проте, такі оборуткі на  Заході рахувались кримінальними, тому далеко не всі банки  на  них погоджувалися.
  Ось тут і стали при нагоді особисті  зв'язки агента Максвела,  який  був, як мовиться,  "на  ти" з  більшою частиною ділків світу та кухарів таємної політики.
 Особливість фокусу під назвою „трансферт” у тому, що продані   радянські  гроші залишалися в Держбанку СРСР. Змінювалися лише власники  рахунків. Одночасно, десь у надрах  європейських банків  придбана валюта надходила на особисті  рахунки  радянської номенклатури. Величезна  грошова маса,  що накопичувалась в радянських  банках, вже не належала  СРСР, й була спроможна  у будь-який момент  вибухнути, створивши, в кращому разі, 1000% інфляцію, тоді як придбані долари служили зміцненням західної економіки.
     Деякі впливові люди на Заході, завдяки активності  Роберта Максвела, знали про ці темні махінації Совєтів і розробляли плани скупки взагалі всієї  готівки у  СРСР, що було рівносильне беззастережній  капітуляції комуністичного режиму.
Тобто, довгоочікувана  перемога без жодного пострілу –так звана „війна паперу”
 Однак, коли маєш справу з країною, де немає ніякої громадської думки і  все контролюється  злочинною організацією,  треба бути  вкрай обережним.
Крім  всього іншого, для проведення подібної  операції необхідно було привести курс  карбованця до долара в співвідношеннях, при  яких  можна  буде скуповувати максимальну кількість карбованців при мінімальних витратах.
    Підхоплений  небувалим азартом, Максвел гарячково скуповував валюту, безоглядно залізаючи в борги, які досягали двох мільярдів доларів. Але коли він раптово продав свій первісток  -  "Пергамон прес", таємну частку якого мала радянська номенклатура, за  446  мільйонів  фунтів стерлінгів, багато хто з його компаньйонів насторожився.
                ***
 Отже, шифрований зв'язок капітана Боба працював в екстремальному режимі: «Цілком таємно. Шифр ЗЮДІ.
    - Тільки що  отримали з  перших рук: безпосередньо  від російського банку надійшла пропозиція  на суму понад  100  мільярдів за ціною  6,62 американського долара за 100 карбованців.
   -  Чи немає  у вас можливого  покупця? - тоді б можна було  конкретно обговорити подальші деталі".
   -  Адресат  стурбований з приводу надійності вашого партнера і можливого проникнення  Інтерполу  в  коло інтересів.  Чи  не можна змінити процедуру?
  -   Нашим  партнером  є  безпосередній  уповноважений  російського державного банку, який  особисто спостерігатиме  і контролюватиме всю операцію із  Цюріха. Відхилення від  передбаченої процедури  неможливе, воно викличе небажанні проблеми...
  -   Ваші  побоювання,  що  уповноважені  є об'єктами  Інтерполу, безпідставні.   Колосальні   суми,    пропоновані   ними,   відповідно оформлені документи та  відомі  вам девізи  не могли бути  отримані  без відому Держбанку, Міністерства фінансів і Уряду СРСР.
 -   Не ставлячи  під сумнів  вашу  інформацію, ми, проте, хотіли  б  надіслати безпосередньо одного з своїх людей до Москви, щоб переконатися, що подібні пропозиції дійсно виходитимуть від уряду  країни, а не від структур, здатних накликати на наш фінансовий будинок катастрофу...
     Поки  на світовому рівні розгорталися  такі події,  та радіо яхти "Леді Гислен"  гуртувала фінансову зграю ,  КПРС  продовжувала заходи  щодо  своєї фінансової евакуації, будучи, як завжди, організатором і натхненником.
    Незабаром, за допомогою  трансферту  передбачалося  перетворити  280 мільярдів карбованців у 12  мільярдів доларів. Приблизно по 15-18 крб. за долар. Зволікати було не можливо, оскільки в найближчому майбутньому необхідно буде різко підвищити курс  долара відносно карбованця,  але  до цього часу на таємних рахунках в  західних  банках повинна осісти відповідна кількість валюти, за допомогою якої можна було б не тільки приватизувати все партійне майно,  але й прихватизувати весь Радянський Союз, залишивши, таким чином,  все  в руках партії.
Одночасно у Москві  міністр фінансів  Павлов,  його перший  заступник  Орлов  та  голова  правління   Госбанка  Геращенко приймали в затишному місці людину від капітана Боба.
  Пан Шмід працював в Херігисвіле, який називали податковим оазисом Швейцарії, в маловідомій фірмі "Бюрогемайншафт", що займалася посередництвом в темних справах  у всьому діапазоні  світового  спектру.  Швейцарець  прилетів  до  Москви,  щоб  особисто переконатися, що запропонований  цілком фантастичний  трансферт не є пасткою розумників з  Інтерполу. Що ця солідна пропозиція цілком  відповідає дійсності та надходить   від відповідальних  людей з  фінансовими повноваженнями.
 Реальність перевершила всі очікування:  йому запропонували 280 мільярдів карбованців. Шмід вважав, що мова
йтиме приблизно про 100  мільярдів, але така сума була для нього несподіваною. 
Будучи досвідченим фінансистом, Шмід розумів, що такий трансферт фатальний для СРСР. Адже він був в курсі, що в обігу в країні знаходиться всього 139 мільярдів рублів.
     "Ви збираєтеся вилучити ці гроші із обігу?" - обережно запитав він Павлова.
 -Частково, - відповів міністр фінансів, розтягуючи губи в усмішці.  - Але не подумайте, що ми  ідіоти. Ми багаті. Про нас не треба  турбуйтеся". Шмід знизав плечима.
     Отже, домовилися діяти у чотири етапи, при цьому вивели остаточні цифри торгів:  - за 280 мільярдів карбованців - 12 мільярдів доларів.
     "Ті,  хто вас  надіслав,  - закінчив  нараду  Павлов  -  знають номери рахунків. На останньому етапі пан Орлов особисто проконтролює операцію. І не думайте, що на цьому все буде закінчено. Грошей у нас ще  багато".
  Отже, дійсно, міністр фінансів СРСР казав щиру правду. Грошовий друкарський  верстат  був  в його повному розпорядженні.
 „Якщо буде вкрай необхідним, тоді можна  вилучити гроші у населення – розмірковував він. - Нічого, не вимруть. А вимруть -    значить, така  їх доля.”
 та захоплений  Шмід  відбув додому. Всяке бувало в  його житті. Але такого,  ще  ніколи.
 Він  тільки що, за фактом, скупив Радянський Союз всього за 12 мільярдів доларів!
                ***
Події розвивалися  із запаморочливою швидкістю...
 Капітан Боб був  стріляним вовком, тому його загострена чуйка підказувала, як зірвати величезний куш та при цьому не потрапити в жорна майбутнього дербану, де можуть миттєво розірвати на шматки.
 Настав час для рішучих дій! За його слідами вже мчалися нишпорки розвідки, мафія, численні державні служби...
Й от тоді він почав  операцію відходу, ретельно підготовлену заздалегідь. Всі вкрадені мільярди вже лежали на таємних рахунках, тепер залишалося замести свої сліди, щоб  збити з пантелику погоню.
 3-го листопада капітан Боб підігнав яхту до берегів одного з Канарських островів. Отут він прилюдно «засвітився»: зухвало пив, поводив себе  задирливо, голосно ображав оточуючих, залишив піджак в ресторані.  Маса народу з подивом споглядала за п'яним магнатом.
 Але, насправді, ще вранці, коли  Боб «відпочивав» на місцевому пляжі,  у воді  непомітно помінявся зі своїм двійником, який вийшов за нього на прибережний пісок. У той час, коли двійник спровокував пляжний інцидент, відводячи на себе угаву оточуючих, справжнього  Боба підібрав моторний човен. Він швидко  доставив його на іншу яхту, де  було зроблено пластичне маскування. 
Вночі чотири плавці, проникнувши на яхту«Леді Гислен»,, прибрали двійника. Розпухлий на воді труп, знайдений за 12 годин, був нашвидку оглянутий. Тіло для поховання було доставлене в п'ятницю до Єрусалиму. Оскільки субота в Ізраїлі вихідний, доставити «Боба» на цвинтар слід було того ж дня. Бальзамувальникові дозволили відразу приступити до роботи. Після цього вже ніхто нічого не зміг з'ясувати, враховуючи  те,  що ексгумація на Святій землі заборонена...
 
 В статті використанні Інтернет - матеріали  Г.П. Клімова