Клеймо Каина

(украинский язык)


„Ми повинні знищувати населення...
Якщо мене спитають, що я під тим розумію, то я відповім, що маю на увазі знищення цілих расових одиниць..."
А.Гітлер лідер націонал - соціалістичної партії Німеччини 1933р
                ***
Літо 1941року видалось надзвичайно спекотним. На сході від Тернополя повним ходом кипіла кривава бійня. Броньована навала чорних хрестоносців, вминаючи гусеницями танків колосисту пшеницю та відступаючих червоноармійців, стрімко рухалася углиб України. Отже, панічно залишений напризволяще Тернопіль, замер у тривожному очікуванні...
Щодо приходу нацистів - у мешканців ставлення до них було різне, але тільки громадяни єврейської національності усвідомлювали своє жахливе становище. Знущання німців над євреями у Європі, зокрема у Польщі не залишало ніяких шансів – вони знали: йде люта смерть...
                Арійська «помста»
Отже, німці вступили у Тернопіль 2 липня 1941-го. Сіра колона мототехніки та вантажівок в’їхала у центр міста, лякаючи його напружену тишу різкими вигуками команд та тупотінням солдатських чобіт.
Нові господарі почали спритно облаштовуватися, нахабно займаючи зручні для них будівлі.
Наступним ранком, на майдані біля тернопільської в’язниці відбувся мітинг, на якому нацисти вітали громадян з звільненням від більшовицького рабства та продемонстрували трупи, яких стратили енкеведисти у підвалах в’язниці.
„От... дивіться, що наробили червоні жиди... Тепер прийшов наш час помститися!..." –вигукнув начальник гестапо оберштурмфюрер Мюллер.
Від старої синагоги солдати пригнали біля сотні євреїв, які зібрались на молитву і примусили переляканих людей обмивати мертві тіла, а потім випити цю воду. Побачивши мовчазну непокору багатьох принижених, солдати прикладами підігнали усіх до стіни в’язниці і відкрили вогонь...
У п’ятницю 4-го липня на єврейські вулиці Тернополя чорною зграєю увірвалися німці.
Вони багнетами почали виштовхувати чоловіків з будинків. Потім погнали їх у напрямку ринку та ритуальної лазні на вулиці Зацерковній, - до столярної майстерні на Острозького, до будинку Гурфайна на Львівської, й там холоднокровно страчували.
Інші кинулися до синагог та молитовних будинків - почалися пограбування, погроми: на вулиці та смітники полетіли світки Тори, ритуальна атрибутика, книги...
У молитовний будинок „Ребе Янкелес Клойз" нацисти загнали 500 євреїв і заживо спалили разом з будівлею... Пожежа охопила сусідні єврейські будинки, у яких загинули ті, хто переховувався у підвалах та на горищах.
Головорізи „ Айнзацкомандо"СС з мотоциклів полювали на втікачів-євреїв, яки металися по місту та волали про допомогу. Німці вдиралися до забарикадованих будинків і стріляли у всіх без винятку... Пронизливі крики, плач та передсмертний стогін, нескінченна стрілянина, яка обривала чиєсь життя, – все злилося у жахливу какофонію. Кривавий погром набирав обертів...
6-го липня нацисти вивісили оголошення про те, що „помсту над євреями здійснено, і тепер треба наводити порядок", однак масове винищення тривало ще декілька днів.
Свідки цих подій розповідають про купи трупів на ринковій площі, на старому цвинтарі на вулиці Острозького, біля синагог; про гори обгорілих кісток у спалених будівлях...
Під час так званої „арійської помсти" у Тернополі, за десять діб, було по-звірячому страчено більш 5000 єврейських мешканців.
„Новий порядок - це право єврея на повільну смерть."
Перша спроба навести „орднунг" серед євреїв була невдалою. Німці зібрали групу з 63 відомих діячів єврейської інтелігенції, „для організації єврейської адміністрації - Юденрата". Однак всі вони відмовилися. Тоді есесівці вивезли їх за місто - на Загребелля, де примусили вирити глибоку яму. П’яні садисти почали жорстоко знущатися над непокірними: відрубували кінцівки, вуха, носи, виколювали очі. У скривавлені тортурами тіла втикали багнети, стріляли вприціл у кожного по черзі...
„Більшість з вас знає – наголошував ідеолог нацизму Г.Гіммлер –що таке 100 трупів, які лежать разом, або 500, або 1000... Витримати це до кінця, за винятком прояву окремих випадків людської слабкості та залишитися порядними людьми, - от що загартовувало нас. Це славна сторінка нашої історії, яка ще не написана до кінця..."
У серпні 1941-го, німці все ж таки організували Юденрат –єврейську адміністрацію, яка була потрібна для централізованого пограбування, контролю за трудовою повинністю, яку через два роки у складі 40 чоловік заживо закопали у Петриківському лісі.
Після отримання грошової єврейської контрибуції нацисти видали наказ про здачу усіх коштовностей, комерційних товарів, меблі та виробів з хутра: за порушення – розстріл.
Виконання наказу контролювалось жорстко. Під час обшуку у пекарні Шварца гестапо виявило декілька хутряних клаптів. Коли їх було зложено, то виявилось, що це розпорота шуба: всю родину у складі 5-х чоловік було страчено. Колишнього господаря млину Фінкельштейна було розстріляно за те, що він приховував в’язанку дров. Електрика Ейнштейна було страчено за жменю черешень...
„Небезпека епідемії – вхід не євреям суворо заборонено!"
У вересні 1941-го, під час єврейського свята „Роша Ашана" (Новий рік) було створено зону примусового проживання – гетто, в яке увійшли колишні вулиці Перля, Поділ, Львівська, Руська, Медова, Старий ринок та деякі інші. На малу територію, відокремлену від міста колючим дротом, було зігнано12500 чоловік. Неймовірна скупченість, відсутність санітарії, води, тепла, продуктів, медикаментів, теплого одягу не залишала шансів на виживання нікому. Місцевим жителям з „арійської території" заборонялися всілякі контакти з євреями та відвідування гетто без дозволу. За порушення можна було залишитися за колючим дротом з попереджувальними табличками „Небезпека епідемії – вхід не євреям суворо заборонено!" або бути застріленим на місці.
Від голоду, холоду, інфекційних захворювань в гетто щоденно вмирали люди. Фури з трупами, роздягнутими догола, постійно курсували між гетто і єврейським кладовищем...
Праця робить єврея вільним...
На початку 1942-го нацисти організували „Юденлаге" – так звані табори праці, у яких дієздатних євреїв примушували виконувати важку фізичну роботу. Вони працювали на каменоломнях, будівництві доріг, на підприємствах, та в земельних господарствах. Умови праці були надзвичайно простими: змучився, заслаб – куля у потилицю... Робоча сила гетто танула на очах...
Між тим, у гетто почали розповсюджуватися чутки про те, що гестапо підготовлюється до акцій знищення...
За наказом нацистів Юденрат повинен був скласти списки „зайвих людей", у гетто почалась паніка - люди зрозуміли, що для багатьох з них настають останні години життя...
Мобілізація „душ" або списки „зайвих"
У похмурий весняний ранок 25-го березня німці зачинили гетто і почали акцію під назвою „мобілізація душ". З вулиць Поділ Верхній та Нижній зігнали усіх мешканців, до них приєднали хворих, інвалідів пристарілих та сиріт. Було зібрано біля 700 чоловік, яких завантажили в автомашини, вивезли у Підгороднє, де поставили обличчям до викопаної ями і з двох кулеметів розстріляли...
Між тим у самому гетто щоденно гинули люди : за спробу втечі, крадіжки, порушення режиму, вихід на „арійську територію без дозволу, за „неповагу до німецьких військових" та т.п.
Наприкінці серпня 1942-го на територію гетто ввійшов загін німецької поліції. Почалась облава. Усіх євреїв зібрали на майдані Січинського (сучасний майдан Мистецтв), де відокремили біля 4000 жінок, дітей, пристаркуватих громадян, яких погнали на залізничну станцію, й завантажили у товарні вагони більш ніж по 100 чоловік у кожен. До головного ешелону причепили вагони з євреями зі Збаражу, Микулинців, Струсова.
Більше двох діб ешелон простояв на станції, в якому люди - без води та їжі, не спроможні поворухнутися, вмирали стоячи...
Після цього ешелон було відправлено у останній шлях – у концтабір „Белжець" - на знищення. У подальшому туди депортували ще 3000 громадян.
На початку 1943-го у гетто залишилось біля 8000 євреїв: лютував голодомор, від якого повільно вимирали діти. Але „фантазія" садистів не мала меж. На вулиці Барона Гірша нацисти наказали скласти з дитячих трупів високу піраміду, та на ії вершину загнали живу дитину, яка тримала у руці шоколадку. Отож, ситі та випещені есесівці із задоволенням фотографувались біля свого „творіння". Дитина так й не покуштувала „подарунка" – весела німчура почала змагатися у стрільбі з пістолетів – хто перший влучить у „кляйне юден"?...
На початку квітня 1943-го знищення єврейського гетто активізувалося. До Тернополя прибув штурмфюрер СС Рокита, відомий своєю звірячою жорстокістю у Яновському концтаборі у Львові, який визначив свій приїзд акцією знищення декілька сот євреїв у Петриківському лісі.
Починаючі з 9-го квітня, аж по 20-те липня 1943 року нацисти поступово добивали залишки гетто, у центрі якого вони постійно спалювали на великому вогнищі „жидівську науку" - книги, документи, предмети побуту, старий одяг...
Під час перевірки території гетто, на вулиці Барона Гірша есесівці несподівано отримали озброєний опір. Відомо, що група молодих євреїв на чолі з пекарем Зелінгером, зі зброєю в руках захищали купку людей, яки переховувалися у підземному бункері. Нерівний бій тривав дві доби...
20-го липня 1943 року нацисти урочисто оголосили, що Тернопіль –Юденрайн: чистий від євреїв...
„Не зважаючи на всі свої старання, німцям не вдалось зламати дух євреїв та деморалізувати перед тим, як нанести їм останній смертельний удар – розповідає відомий історик, доктор Корнгрін.- "Негідники у гетто складали лише незначну меншість і можна лише дивуватися, якими незначними були результати цієї диявольської справи німців, які забажали продемонструвати моральне падіння та неповноцінність євреїв, й тим самим виправдати перед світом свої звірства..."
Бухгалтерія геноциду

• Від 18000 громадян – євреїв, які мешкали у Тернополі на початку німецької окупації, у квітні 1944 року залишилось 139 чоловік.
• У місті зруйновано 2 синагоги та 41молитовний будинок.
• Знищено усі єврейські релігійні реліквії, атрибутику, документи тощо.
• Стерте з лиця землі старовинне кладовище на вулиці Острозького, поховані там останки видатних земляків, відомих у всьому світові, викинуті на звалище при забудові його території. Пам’ятні могильні плити розтрощено та перетворено у бруківку.
• Спаплюжено єврейське кладовище на Микулинецькій, що дотепер сиротливо зеленіє бур’яном.

                ***
Старовинний народ євреї мешкали у Тернополі ще за часів середньовіччя - з початку заснування міста. Вони разом з українцями  його будували та захищали від нападників, приймали участь у всіх політичних та соціальних подіях. У Тернополі народилась ціла плеяда єврейських геніїв: відомих у всьому світі діячів науки, культури, релігії, мистецтв тощо.
Єврейська та українські культури за довгі роки доповнювали одна одну й перетворилися у той діамант, який складає скарбницю світової цивілізації.

***
1. Круглов А.І. "Винищення єврейського населення України у 1941-1944рр. Хроніка подій." Вінниця 1997, стор.7; 80 (російська мова)
2. Маргуліс – Шніцер „ Я врятувалася від крематоріїв Белжеця" Тель-Авів, 1981р (іврит)
3. Газета „Фрайес Дойчланд" від 2.04.1944р. стаття „Винищування євреїв у Тарнополі"(німецька)
4. Енциклопедія діаспори т."Ш Тарнополь" під редакц. Д-ра Конгріна видавництво „АІГ" Єрусалим –Тель-Авів стор.390 -414 ( іврит, ідіш)
5. Шуцман С.І." Короткий нарис історії євреїв міста Тернополя" 1994р. М.Тернопіль (російська)