Наследник тысячелетнего рейха

(украинский язык)

СПАДКОЄМЕЦЬ ТИСЯЧОЛІТНЬОГО РЕЙХУ               
                Операція «Архів»
Ось вже більш за півстоліття людство турбують таємниці
 III-го Рейху. До сих пір не відомо, що відбулося з Гітлером  в Берлінському бункері в травні 1945 року: отруївся, застрелився, втік? Плутанину і невизначеність додають тривала тяганина з оглядом останків тіл та дивні маніпуляції радянських переможців  з речовими доказами. Офіційна версія відома всім, проте в ній існує така кількість невідповідностей, що залишається тільки дивуватися, як доля найстрашнішого диктатора людства Адольфа Гітлера продовжує залишатися в тіні історії.   
«Справа Адольфа Гітлера» знаходилася в оперативній розробці МГБ СССР більше чверті століття і продовжує носити гриф «Цілком таємно».
Східно - німецька розвідка «Штазі», працюючи з нацистським контингентом, що розтікся по всьому світові, була кровно зацікавлена в точності фактів смерті фюрера. Вона проводила паралельне розслідування, наступаючи на п'яти КДБ.
  При кінці 1980-х років  німецький уряд НДР звернувся з проханням до СРСР, вказати місце поховання Гітлера, з метою  проведення експертизи із застосуванням сучасних засобів ідентифікації. Але було занадто пізно. Ще у 1970 році голова КДБ Андропов, надав розпорядження про знищення останків Гітлера та родини Гебельсів, що були поховані на території радянської військової частини у Магдебургу.
 У листі в ЦК КПРС від 13 березня 1970 року Г 655/А). вказане наступне: «В теперішній час вказане військове містечко, командування армії передає німецькій владі, виходячи із службової доцільності, яка відповідає нашим військовим  інтересам. Враховуючи можливість будівельних та інших земляних робіт на ії території, що можуть спричинити виявлення поховання, вважаю за доцільне провести вилучення останків і їх знищення засобом спалювання. Вказаний захід буде проведений суворо конспіративно силами оперативної групи КДБ та 3-ій армії ОКВН і належним чином задокументовано»
На документі є резолюція: «Погоджено. 16 березня». Підписи: «Л.Брежнєв, А. Косигин, Н. Підгірний». Затверджена акція отримала назву «Архів». Останки вилучено та спалено на пустирі в районі міста Шенсбек, в одинадцяти кілометрах від Магдебургу. Те, що залишилося, стовчене в попіл, зібране  до купи та розсіяне по річці Бідевіц.» 
Дивне рішення про знищення «річ-доказів»  було народжене багатьма причинами, одної з яких  була  надсекретна інформація про останній заповіт Адольфа Гітлера своєму синові.

                Вернер Герман Шмедт
 
 У 2002 році сенсаційна новина надійшла із США: чеський журналіст Володимир Фалтінек з журналу "Грім" знайшов сина Адольфа Гітлера, який підтвердив факт свого походження офіційними документами.
У інтерв'ю "Експрес - газеті" Фалтінек заявив, що нащадок Гітлера мешкає у Індіанаполісе, штат Індіана, США. Окрім
 нього цей факт підтверджували японський і американський журналісти.
За його словами, на контакт з ними син Гітлера вийшов особисто: дуже втомився жити майже 60 років в брехні та страху. Як доводить Фалтінек: «вони довго сумнівалися: чи не самозванець ця людина або, чого гірше, божевільний. Проте пан пред'явив світлини та свідоцтво про народження.
Крім того, Вернер офіційно заявив, що готовий зробити аналіз ДНК, щоб довести що він насправді син Гітлера. Адже для аналізу потрібні клітини його  отця. Відомо, начебто в Москві  зберігається уламок черепу Гітлера. Якщо Російський уряд надасть Вернеру гарантії безпеки, він готовий приїхати до столиці на кілька днів…
Він народився 23 лютого 1929 року в Берліні, де і жив з матір'ю Гелі Раубаль до 1931 року, коли вона покінчила життя самогубством. При народженні хлопчик отримав ім'я Вернер Герман Шмедт, але напроти прізвищ батьків існують тільки ініціали. Отець - Г. Мати - Р.
Потім його виховували численні няні в Німеччині та Австрії. Всі витрати на виховання оплачував отець - Адольф Гітлер. Він відвідував сина кожного місяця, іноді і частіше.
 Гітлер любив сина і дуже боявся за нього. Він особисто пояснив хлопчикові: „Ніхто не повинен знати, що ти - мій син.” Дитину фюрера могли викрасти або вбити. Тому Вернеру і дали прізвище Шмедт.
Коли мати померла, Вернеру було всього два рочки. Отець та син зустрічалися доволі часто. Якщо Гітлер міг, він залишався ночувати в тому замку або будинку, де жив Вернер. Хлопчика кожного місяця перевозили з одного місця в інше з метою безпеки. Найяскравіший спогад Вернера - подарунок  від тата на день народження: Гітлер на 10-річчя подарував Вернеру коня, якого фюрерові презентував Мусоліні.
У 1940 році відбулася остання  їх зустріч. Отець промовив, що йде війна й вони декілька років не  будуть бачитимуться. «Незабаром наступить година, - наголосив Адольф - коли я дам тобі все, що побажаєш.»
В 1944 році Вернера відвезли до Франції. Сім років Шмедт колесив Європою. На весні 1951-го року переїхав до США. У 1955 році Вернер поступив до університету. По закінченню тривалий час працював будівельником в приватній фірмі. При кінці 80-х відкрив власну справу. В 2000-му році вийшов на  пенсію.»
Ця сенсаційна інформація  облетів всю планету, негайно викликала зацікавленість у багатьох, особливо у спецслужбах.
Проте при ретельній перевірці з'ясувалося, що Вернер - фантом, народжений невідомими структурами для моніторингу реакції на подібну подію. Зустріч  чеського журналіста дійсно відбулася, але питання  - з ким?..
                Хельмут  Гебельс

„Чарівна Магда Гебельс народила сина  Гельмута... У Берліні говорять, що його отець - Гітлер. Ходять чутки, що Магда та Адольф відпочивали разом на Балтійському взмор”і”... - писав про події жовтня 1935 року французский дослідник  Ж. Легран.
Восені 1931 року Магда познайомилася з Гітлером в берлінському готелі "Кайзерхоф". Її представив Гебельс, що відрекомендував пані як свою співробітницю, при цьому всіляко приховував, що в них роман.
"Гітлер прочитав Магді політичну лекцію. Вона слухала, буквально поїдаючи його очима. Це Гітлеру дуже сподобалося. Білявка з великими сіро-блакитними очима справила на нього особисте враження. Після цього Гітлер попрямував в оперу. У розмові зі своїм ад'ютантом він поділився своїми враженнями від побаченого, та також розповів про знайомство з Магдою.
Тоді ж Гітлер висловився про її майбутнє: "Ця жінка може зіграти значну роль в моєму житті, навіть якщо не буде моєю дружиною. У моїй роботі вона може стати якоюсь жіночою противагою..."
 Магда відразу зрозуміла, що про заміжжя з цією людиною не може бути і мови. Він рахував, що великі політичні справи не дозволяють йому заводити сім'ю. Єдиною можливістю залишитися в його оточенні, та не накликати пересудів, було заміжжя.  Тому особисто Гітлер з'явився ініціатором одруження Магди та  Йозефа Гебельса. На їх весіллі, що відбулося в грудні 1931 року він  був почесним свідком.
 Це безумовно стало певним жертвоприношенням з її боку, але заради фюрера вона була готова "віддати себе всю до останнього". Пікантність зв'язку одночасно з двома чоловіками була для неї постійним збуджуючім подразником. Таке собі "подвійне партнерство" проходить червоною ниткою через все її життя.
Змагання за близькість до ідола було свого роду сполучною ланкою між Магдою  та Гебельсом. Кожен з них по-своєму підкорявся Гітлеру.
 Отже Магда Гебельс ретельно слідувала уявленням свого  героя про роль жінки в суспільстві. Коли Гітлер відвідував  Берлін, вона особисто готувала йому вегетаріанські обіди та надсилала їх у готель, де той зупинявся. Один з постулатів третього рейху свідчив, що справжня жінка повинна народити багато дітей для своєї батьківщини. І Магда старалася. Від Гебельса вона народила шестеро: Гельгу, Гільду, Гельмута, Гольду, Гедду, Гайду. Імена всіх починалися на ту ж  саму літеру, що й прізвище обожненого нею кумира. За купу дітей
 "подарованих нею Німеччиніі", Магда Гебельс у 1938 році була вперше відмічена нагородою - "Почесним хрестом німецьких матерів".
                Евакуація
   Весною 1945 року, коли всім стало зрозуміло, що військова Німеччина приречена на поразку, вступив в дію план заздалегідь підготовленої евакуації. Як свідчить історія - 80% еліти III Рейху через спеціальні  «коридори» у військах. союзників анті гітлерівців, успішно перебралася на Захід.
24 квітня льотчиця--випробувач Хана Рейч, разом з досвідченим і вірним «партайгеносе», генералом авіації Рігтером фон Греймом приземлила свій літак в центрі Берліна під щільним вогнем радянських зеніток. Вона прибула до бункеру фюрера  для виконання відповідального  завдання: евакуації таємного спадкоємця Гітлера - Гельмута Гебельса.
Адольф передав Хані свій сімейний заповіт та ампулу з отрутою,
28 квітня 1945 року Магда Геббельс надіслала листа Харольду Квандту, своєму старшому синові від першого браку, який у той час потрапив у полон до радянских військ. Цей жахливий документ фанатички, яка наважилася вбити своїх власних дітей, деякі дослідники трактують як частину німецького плану дезинформації, яка була запущена для прикриття порятунку сина Гітлера.
 «Мій улюблений син! Ось вже шість днів, як ми в бункері фюрера: тато, шестеро твоїх братів і сестер та я. Ми зібралися тут для того, щоб здійснити єдине можливе почесне завершення нашої вірності націонал-соціалістичному життю. Ти знаєш свою матір - ми  з тобою однієї крові - я не роздумувала, родити це чи ні. Наша прекрасна ідея гине - та з нею разом все те, що було для мене чудовим, благородним та добрим. Мені байдужій світ, який прийде після фюрера та націонал-соціалізму. У ньому не варто жити, ось чому я привела сюди дітей. Їх дуже шкода залишати для майбутнього після нас життя, і милостивий Бог зрозуміє мене, якщо я особисто принесу їм позбавлення. Ти житимеш далі, і у мене до тебе єдине прохання: не забувай що ти німець, не роби безчестя, і поклопочися про те, щоб завдяки твоєму життю наша смерть не була марною.»
29 квітня о 4 годині ранку Хана Рейч та фельдмаршал Грейм винесли з бункеру об’ємний згорток і стрибнули в маленький літак «Аркадо -96», який підвівся у небо буквально під самим носом у союзних військ.
Одночасно в бункер  через підземний хід з таким же згортком прибули двоє невідомих військових...
1 травня 1945 року рішення чети Гебельсів покінчити життя самогубством було ухвалене остаточно. Марно секретарки Гітлера та Лізль Остертаг, служниця Єви Браун, просили довірити їм дітей. Вони пропонували доставити хлопчика та дівчаток до Баварії і там заховати. Гебельси відмовили.
Рохус Мишей, радист, так  описує сценарій з світу примар: "У бункері фюрера розгорталася драма під назвою: "Діти залишаються тут". Жінки, персонал кухні та персонал бюро - всі прийшли і на колінах випрошували у пані Гебельс ії дітей.
З свідчень лікаря рейхсканцелярії Гельмута Кунца від 7 травня 1945 року: "Коли ми вийшли з робочого кабінету, в передній у цей момент сиділи дві невідомі мені військові особи: один у формі "Гітлерюгенду", форму другого не пам'ятаю, - з якими Гебельс разом з дружиною почали прощатися, причому невідомі запитали: "А ви як, пан міністр, вирішили?". Гебельс нічого на це не відповів, а дружина заявила: "Гауляйтер Берліна і його сім'я залишаться в Берліні і помруть тут". Попрощавшись з вказаними особами, Гебельс повернувся до себе в робочий кабінет, а я разом з його дружиною пішли до квартири (бункер), В передній кімнаті дружина Гебельса узяла з шафи шприц, наповнений морфієм, і вручила мені, після чого ми зайшли в дитячу спальню. У цей час діти вже лежали в ліжку, але ще не спали, крім хлопчика.
Вона одягнула їх в білі плаття і причесала волосся. Тоді до них ввійшов доктор Штумпфеггер. Доктор Науман сказав мені: "Вони вип'ють води з цукерочкою, й тоді кінець".
Дружина Гебельса промовила: "Діти, не лякайтеся, зараз вам доктор зробить щеплення, яке зараз роблять і дітям, і солдатам". З цими словами вона вийшла з кімнати, а я залишився один в кімнаті і приступив до вприскування морфію. Спочатку двом старшим дівчаткам, потім хлопчикові, який продовжував спати, і решта - дівчаткам, імена їх не знаю. Вприскування робив в руки нижче за лікоть по 0,5 кубика для того, щоб привести їх в напівсонний стан. Процедура продовжувалася приблизно 5 хвилин, після чого я знову вийшов в передню, де застав дружину Гебельса, яку попередив, що потрібно почекати десять хвилин, доки діти заснуть. Яі одночасно  подивився на годинник - було 20.40 першого травня.
 
За декілька хвилин дружина Гебельса увійшла до дітей. Кожному з них вклала до роту по розтрощеній ампулі ціаністого калію. Повернувшись в передню в пригніченому стані, вона вигукнула: "Все закінчено". Потім я з нею попрямував вниз в робочий кабінет Гебельса, де ми застали останнього в дуже знервованому стані. Дружина Гебельса промовила: "З дітьми покінчено, тепер нам потрібно подумати про себе". На що Гебельс відповів: "Потрібно поспішати, оскільки у нас мало часу". Надалі  його дружина замітила: "Вмирати тут у підвалі не будемо",  на що Гебельс відповів: "Звичайно, ми підемо на вулицю в сад". Дружина йому кинула репліку: "Ми підемо не в сад, а на площу Вільгельма, де ти все своє життя працював" ...
Так Йозеф і Магда Гебельс довели свою відданість фашистської ідеології, принісши в жертву безвинних дітей. Трохи пізніше вони самі прийняли ціаністий калій. Їх трупи  були звалені до ями, де раніше поховали двох собак, на яких випробовував отруту Гітлер.”

Подальша доля   Гельмута Гебельса покрита завісою таємниці. Але є інформація про те що літак успішно приземлився на території Швейцарії. Це стало відомо через те, що фельдмаршал Рігтер фон Гейм, який супроводжував „вантаж”, 24 травня 1945 року покінчив життя самогубством при нез’ясованих обставинах...