The green-eyed punk-witcher

Осіннє небо  затягнулось хмарами. Легенький вітерець похитував дерева, зганяючи ворон. Ті зграями  зграями відлітали звідти. Проте не із-за вітру. Мабуть відчували що в цьому місці ось-ось відкриється портал. І дійсно вже  в наступну мить повітря згустилось навколо порталу, відкрився отвір і з нього вийшла юна дівчина. Вона буда дійсно гана. Русе волосся, гарне обличчя. Довгі ноги обтягували джинси, на руці було кілька панківських браслетів. В таку легко закохатись. ЇЇ “Конверси” м’яко ступили на пожовкле листя. Дівчина зорієнтувалась у просторі і легким кроком рушила на інший  бік вулиці.  Зайшла у старовинну закинуту церкву. Йдучи по пустій залі її напевне мучило тільки одне питання. Якого чорта вона тут робить. Раптом вона почула кроки. Це він.
Вона вийняла пістолет з срібними кулями, зняла з запобігача. Кроки ставали все гучнішими. Він наближався. Раптом виглянув  його силует.  Силует демона. Спочатку вона злякалась але не дала страху заполонити себе. Направила ствол в нього і всадила половину патронів. На нього це не дуже подіяло.
- Срібні кулі?- з  диявольським сміхом( хоча навряд чи в нього може бути інший) спитав він. – В ці казочки вже давно ніхто не вірить.
- Останнього тобі подібного я покінчила саме так. – холодно мовила вона  і як тільки вона з її уст вилетіло останнє слово вона з руки пустила по ньому розряд синього полум’я.
-Відьма.- загорлав демон , від болі.
- Взагалі то чарівниця. Моя енергія Світла.
У відповідь він пустив в неї шаром вогню. Вона ледве ухилилась, як тут він вже витягнув меч. Ну і в чортівню вона влізла. В прямому сенсі  цього слова. Вступила у нерівний бій, жертвує своїм життям. Ну що ж .. До кінця.
Зала світилась від різнокольорових спалахів. Здавалося, що вони битимуться вічність. Але ось вона вже відчула як сили покидають її. Цього разу розряд пронісся біля її обличчя. Вона вже змирилась з думкою, що живою вона звідси не вийде.
 Та ось все навколо замерло. Час зупинився. Вона зрозуміла – вона врятована. В залу ввійшов юнак. На йог обличчі крім сурового виразу була ще й щетина. В руці він тримав енергетичний меч( такий як у Дарта Вейдера). Він підійшов до демона і не довго думаючи  проштрикнув того наскрізь. Той впав на холодний мармур.
 -Ти що, знову намагалась врятувати світ? – хриплим голосом спитав юнак
- Трохи.- вимовила вона тонучи в його обіймах. - Як ти дізнався що я тут?
-Гм.. – він всміхнувся. Подивися в її зелені очі і …..
 І вони вийшли з будівлі, залишивши чергове переможене Зло. Небо зустріло їх сонечком. И йдучи назустріч життю по вечірній вулиці вони взялись за