Нац онал - комун ст

Присвячується Миколі Хвильовому
               
               
 В кімнаті було темно. Світила тільки настільна лампа теплим світлом вольфрамової лампи. Письмовий стіл завалили  списані аркуші.  На стільці сидів статний чоловік  років сорока. Його обличчя виражало тільки смертельну втому від всього на світі і страшенний біль.  Скрізь густе чорне  волосся проглядалось ледь помітна сивина. Тяжке життя він прожив. Героїчне і   самовіддане. Він нічого не жалів заради українського народу. Заради правди,рівноправ’я і  СВОБОДИ. З 23 років він веде цю війну. Веде її під бравим червоним знаменем. А що тепер? Сам виявися її заручником. На що вони перетворили його мрії, його уявлення про могутню Україну. Що вони зробили з комунізмом? Тепер ми будемо століттями відмивати його честь, забрудненою кров’ю розстріляних і закатованих, забрудненою слізьми вдів і сиріт.  За що він рвався в бій в перших рядах червоних лав? За що зривав голос на зїздах  партії?  За унітарну імперію Сталіна.
Він взяв з стола старого пістолета і приставив до голови. Холодна сталь обпекла шкіру. А десь за вікном кипіло життя. Десь діти бігали  по бруківці,десь комісари забирали податок, десь спивався з горя український мужик. А десь, високо-високо над землею червоний прапор колихався на вітру. Червоний як кров. Кров пролита ні за що. Чоловік взяв кулькову ручку і на клаптику нашвидкуруч написав записку. Шкода,що шлюб української нації і ленінського комунізму не вдався. Він натиснув на курок…….
На столі лежав клаптик паперу. То була посмертна записка:“Арешт Ялового- це розстріл цілої генерації… За що? За те, що ми були найщирішими комуністами?Нічого не розумію. За генерацію Ялового відповідаю перш за все я, Микола Хвильовий. "Отже", як говорить Семенко…ясно. Сьогодні прекрасний сонячний день. Як я люблю життя - ви й не уявляєте. Сьогодні 13. Пам'ятає, як я був закоханий у це число? Страшенно боляче. Хай живе комунізм. Хай живе соціалістичне будівництво. Хай живе  комуністична  партія.“
***
Так  13 травня 1933 року покінчив життя самогубством Микола Хвильовий. Разом з ним вмерла й мрія про незалежну соціалістичну Україну. Велика втрата для нашого народу, проте ще одна жертва тоталітарної машини Сталіна. Напевне він так і не змирився з тим,що його надурено і використано. Можливо навіть тоді,коли куля вже вирвалась з дула він все ще вірив в  Україну, вірив в комунізм.  І лишився запеклим комунарем,  але гідним патріотом. Націонал-комуністом.