Новогоднее поздравление президентов Украины

      Колокольный звон, на экране появляется изображение бутылки водки «Мордица» (в смысле, «Хортица»).
      ПЬЯНЫЙ ГОЛОС ЗА КАДРОМ. «Мордиця» - спонсор новорічного виступу Президента  України!
      Празднично и роскошно накрытый в украинском стиле стол, за столом – Ющенко в вышиванке и с фужером шампанского, окруженный кучей детей. За спиной у Ющенко – елка, украшенная бутылками «Мордицы» разных размеров и цветов.
       ЮЩЕНКО (детям, указывая на стол). Любі мої дітки та онуки, оце все вам. 
       ГОЛОС ОПЕРАТОРА. Виктор Андреевич, теперь то же самое в камеру и электорату.
       ЮЩЕНКО. Ой, пробач, переплутав. (В камеру, характерно жестикулируя). Любі друзі! Ось і пройшов черговий рік нашого стукання у двері Євросоюзу, грюкання у ворота НАТО, хрюкання у бік Росії і ведмежого рику у відповідь. Ми, як завжди, знали, що робили! Але не завжди розуміли. (Детям) Ви розумієте мене, дітки? Як каже матуся, are you understand?
        ДЕТИ (хором). Ні, батьку.
        ЮЩЕНКО. Тоді про головне. Ось і відмотав я свій строк, як колись аж двічі казав один мій політичний опонент. (Дети начинают плакать). Дітки, ідіть, погуляйте, там ваш братик Андрюша нову машинку купив, „Феррарі” називається. Така кумедна! (Дети уходят, Ющенко продолжает на камеру). Ви тільки уявіть собі, любі друзі, я ж п’ять  років як одну копєєчку, від звонка до звонка! І знаєте,  іноді я починаю розуміти свого опонента. Зараз мені так хочеться піти на новий строк, стати, так би мовити, політичним рецидивістом.
        Какая-то неведомая сила тащит его под стол.
        ЮЩЕНКО (сопротивляясь). Шо це таке? Міліція, армія, де ви? Президента крадуть!
        Камера показывает отдельную ободранную комнатушку, оклеенную фотками голых баб, где за бутылкой  „Мордицы” на голом столе дуются в карты, дымя „Беломором”, несколько армейских офицеров.
        ОДИН ИЗ ОФИЦЕРОВ. Хлопці, здається, про армію згадали!
        ВТОРОЙ. Нема нас, НЕ-МА! Вже років двадцять як нема. (Кому-то). А ви ще є?
         Этот кто-то, тут же за столом, милицейский сержант.
         МЕНТ (затягиваясь папиросой). У-у, нас багато. І нас не подолати. Але це похіщєніє ми не розкриємо. Глухарь, понімаєш. У мене очко. (Выкладывает карты).
          В кадре опять Ющенко, которого, считай, затащили под стол, наверху осталась одна его голова.
          ЮЩЕНКО. Україна, знай, я навіки з тобою!
          Исчезает под столом, и тут же из-под стола, элегантно вертя разными местами, на его место водворяется Тимошенко, в белом прикиде, усеянном красными сердечками. Элегантно стряхивает с себя невидимую пылинку, элегантно берет со стола бокальчик с коктейлем и соломинкой.      
          ТИМОШЕНКО (саркастически). Размечтался, блин! А я тогда с кем? (Опомнившись, в камеру). Любі... тьфу! вот прицепилось! (Принимает свой привычный  вид родины-матери, со слезой в голосе). Дорога моя Україно! Нарешті, нарешті ти дочекалась месії, котрого так і не дочекалась у 2004-му. На цей раз, не сумнівайся, все буде як задумано, я викошу все погане – от дивись, я вже вся в білому і з косою! Щоб ти знала, Україно, я вже була у Папи Римського, Патріарха Московського, Гоши Кунцевського та Кацо Батумського, і всім їм дуже сподобалась моя сукня від Роберто Каваллі. У нього, до речі, я теж була. А сукня, щоб ти знала, це не те, що дехто про декого думає, це оце моє скромне платтячко за мої кровні, чесно зароблені триста тисяч єврів. Головне ж, рідна моя Україно, що ти – це не якісь там бджолярі під столом, це навіть не ти сама, Україно, Україна – це я! (Входит в раж, встает, возводит руки к небесам). А я – це Україна! Я - це світ! Я – це Всесвіт! Я – це я!!! Молись на мене! Голосуй за мене! Аллилу...
          Неведомая сила стремительно затягивает ее под стол. Из-под стола, не торопясь, тяжелой поступью, вылазит Янукович в строгом костюме и шахтерской каске, серьезно так отряхивается, усаживается за стол, не обращая внимания на камеру.
          ЯНУКОВИЧ. Не, ну шо за баба! Гонит какой-то порожняк покруче Анны Ахметовой.  (Разглядывает стол). И шо вот это вот? У нас в Макеевке, в гараже, и то лучше накрывали. О!
           Наконец находит где-то на окраине стола бутылку водки „Шахтер” с эмблемой футбольного клуба и портретом негра (или Луческу) на этикетке, наливает себе полный граненый стакан, глядит в камеру.
          ЯНУКОВИЧ.  Ну шо, мужики... (В сторону). А-а, чуть не забыл! (На камеру).  Это… пробачте... (Принимает скорбный вид). Бідна Україна! Тобі нема чого їсти, нема чого пити. А ось у мене все це є. Тому голосуй за мене! И всем будет счастье! «Шахтер» - чемпион! (Снова глядит куда-то в сторону, оправдывается). Шо, я опять не то сказал? Да ну вас!  (На камеру). Ну, будем! Короче, с Новым роком!
           Подносит стакан ко рту, в этот момент стол начинает трястись, неведомая сила затягивает Януковича туда же, куда и его предшественников. После сотрясений из-под стола вылетает толпа претендентов: Симоненко, Литвин, Гриценко, Богословская (в общем, кто угодно на усмотрение режиссера и согласно предвыборной обстановке).  Дерутся за микрофон, мечут все, что можно, со стола, давятся халявной горилкой, обрывают бутылки с елки и при этом все кричат: «Я президент! Нет, я президент! А я народный президент! А я народнее!»… Через секунду-другую к ним присоединяются Ющенко, Тимошенко и Янукович, тоже объявившиеся из-под стола. Из всей этой банды не торопится только Яценюк, спокойно ставший в сторонке с блокнотиком.
            ЮЩЕНКО (кричит). Арсеній, ти шо, заснув? Демократія ж в опасності!
           ЯЦЕНЮК. Спокійно, Андрійович, я все записую. Потім в приговорі згодиться.   
            Начинают бить куранты, вакханалия продолжается до 12-го удара. Во время боя курантов из-под стола, испуганно озираясь, вылазят Вася Бендас в костюме Нового года и Виктор Андриенко с носом из „Шоу долгоносиков” С 12-м ударом все персонажи, кроме них, превращаются: кто в тыкву, кто в крысу, кто в мышей (возможно, согласно политическому весу), и замирают. Андриенко и Бендас, смелея, усаживаются за столом, как хозяева.
            АНДРИЕНКО. А ти хто, малий?
            БЕНДАС. Як хто? Новий рік. Оці клоуни так налякали, через них думав вже і не приходити. А ти хто?
            АНДРИЕНКО. А я цей... забув... мене ще завжди пишуть з маленької букви, хоча насправді я великий. І, може тому, мене завжди залишають з великим носом.
            БЕНДАС. То, може ти прем’єр?
            АНДРИЕНКО. Ні, я більше.
            БЕНДАС. Невже президент?
            АНДРИЕНКО. Більше.
            БЕНДАС. Що, олігарх!?
            АНДРИЕНКО (вздыхая).  На жаль, ще більше.
            БЕНДАС. Я знаю: ти - народ. З Новим, теплим, багатим, щасливим роком тебе, мій народ.
             Звучит песня группы АВВА «Happy new year», все персонажи оживают и выходят на первый план с бокалами шампанского, к ним присоединяются, тоже с шампанским, армейцы и менты.   
              ТИМОШЕНКО. Цей Новий рік всім нам щастя принесе.
              ЮЩЕНКО. Він лише хороше дасть, забере погане все.
              ЯНУКОВИЧ. Подолаємо кризу ми практично задарма.
              ОСТАЛЬНЫЕ КАНДИДАТЫ. А не зможем подолать, може, здасться и сама. 
              ВСЕ. Happy new year, happy new year!
                З святом тебе, наш народ!
                Нехай в цю новорічну ніч всюди лунає: „Будьмо, гей!” 
                З Новим роком, Україно!
                Проживи рік без турбот,
                І так живи, щоб ти завжди була країна для людей...   
               БЕНДАС. Для всіх...
               АНДРИЕНКО. Людей.          
               Все чокаются, выпивают.

               КОНЕЦ