Художник у Пров нц Антинаукова Допов дь

Друзья! Огромное спасибо тем, кто перевёл мой доклад "ЦЕНТР И ПЕРИФЕРИЯ В ЖИЗНИ ХУДОЖНИКА", который я написал для научной конференции "ХУДОЖНИК В ПРОВИНЦИИ", организованной Сумским областным художественным музеем имени Никанора ОНАЦКОГО, на украинский язык и разместил его в Интернете! -






Художник у Провінції Антинаукова Доповідь

9 ноября 2009

Організатори й Душі Конференції “ХУДОЖНИК У ПРОВІНЦІЇ” сумського обласного художнього музею імені Никанора ОНАЦКОГО Людмила Константновна ФЕДЕВИЧ і Валерій Юрійович ПАНАСЮК. 24-ое вересня 20090го року. Фото: Артем КИРАКОСОВ

Сссылки для скачивания в WORD:

http://files.mail.ru/5OE01D


Артем Киракосов

ЦЕНТР І ПЕРИФЕРІЯ В ЖИТТІ ХУДОЖНИКА
_
_
_
_
_

(антинаукова стаття)


Два (ці) руху переслідують людину, поки він живе: усередину себе й назад, цінжтробежное й доцентрове, до себе, від себе. До особистості, до суспільства. Іти до людей? Іти ладь від людей? Показувати свої роботи іншим? Ховати? чи Зрозуміє хто, оцінять? Для кого це все? чи Є взагалі він, цей шанс, коммуникативности? Розмова - чи він виведе звідти, куди заибралися люди? чи Треба переводити, якщо ми не розуміємо й самі себе? А чи є питання, “ закрыртые“ відповідями? Хтось щось зміг зрозуміти? хоча б сам у собі, у тому, що `налепил` за життя? ЗаяГляни в себе! Посміхнися! Спробуй транслювати цю посмішку? Ти думаєш, буде розуміння. (І..?) Ти можеш писати гору “Вікторія“ усе життя, як Сезанн, можеш змотати й скінчити життя на Таїті, як Гоген, але - головне - нині це вже шлях у нікуди. Поняття #формат# визначило життя. Ти викреслений. Не викреслені ті, хто. ПРО! хто вони? ці щасливчики? Справжні художники? танланты? Починаєш цікавитися. І не можеш не бачити, не дивитися. Настільки тупо й паскудно те, що тобі має бути `здолати` - їх так зване #творчество#. Магічне слово «куратор» виповзло. з. під. Магічно діючи на всіх! хто його виголошує. І отутете й виникають ті границі, які ділять людей на `білих` і `інших`. Помітні `мови` знатних наших `галеристів`, `кураторш`, `артменеджеров`, іншої шелупони. «Художник - той, хто.» І т.д. І т.п. Вони - саммыемсамі головні-головні. Добродії! Мова йде лише про те, щоб `правильно` розділити “бабки“, або, як правильно називається те, про що мова йде (на жаргоні - “бабло”), - гроші! - міряло всьому! життя! чи Живеш ти поруч із музеєм Гуггенхайма в Нью-Йорку, чи живеш ти в `аулі` на российиской глибинці, а кого це хвилює? - був би кураторський #формат#, кураторський #кураж# . Що без нього? Без нього тебе немає! Не було! немає! і не буде!
І все-таки таки рухають `своїх`! Тільки! От раніше! - у часи ще радянські - шанс був, тепер - немає. Його більше немає! Місця зайняті все. Ні містечка! - і не проси!-тесь!.. ПробасСтво такий же бізнес, як нафта, газ, зброя, проституція, будівництво, туризм. - з усіма вытеюкающими наслідками. И тепер `війна` починається ще на підступах. Це - як у конкурсах «краси» - на ранніх етапах у яких повинні піти головні конкурентки, зрізують заздалегідь, щоб ока потім не мозолили! Тих, хто може, тих, хто прагне, тих, хто здатний. Усякі інші шаблони більше не діють - свій / чужий - як у зграї. Своїх тягнуть, чужих рубають.
чи Підходиш ти на `свого`? Так треба (буде) відіграти за «зграю», ще це називається «командою».
А вирішує він! - куратор.
Усі просто!
І кінчена розмова.
Розмова починається, коли щось з’являється - все-таки - ` поза жанром`! ` за кадром`! постфактом! Хтось. Бажання творити - уничтожимо чи? З’являються майстри! - виключення! Вони й будуть! з’являтися! Де живуть? Звідки? Що закінчили? Самородки? Аматори? Як? - не усе ще закупорили? І треба ж!..
Ну звичайно ж! художником народжуються! А потім - стають! Хто їм народився - молччать не буде! ( Та й не повинен! не має права!) Доля - викреслить створене з `цінностей`. Але ж не наплетеш вуздечок? Для всіх? Контролювати життя? Усіх? Ключі від “влади“? - стара мрія ідіотів! Художник. Єдине, без чого не проживе. Не чи Перший Художник наш Господь? Не чи Він Перший Загнаний? Не чи Він Перший Розп’ятий, Відщепенець від #веры#. Самотній! Периферія - не в чи Ньому? - самим яскравим змістом? МАРГІНАЛ! Провінціал з Віфлеєма! СточОсобистий Єрусалим - не чи там розпинають ( як правило!..)? Не Він чи - скраю. У самої крайки життя. Або ви думаєте, що весь `блиск` життя - Він? У центрі життя віруючого, безумовно, Він!
(Якось мені довелось вийти з метро «Кропоткинская», була інтронізація нынешшйого Патріарха. Мені стало погано, страшно, від достатку міліції, оточення, цивільних. Людей не було й зовсім - “нормальних“, звичайних. Я тихо прошмигнув туди, куди йшов. //Музей Пушника, зьбразительных мистецтв, - моє старе пристановище й притулок.// Після таких `зустрічей` залишається осад приблизно такої ж, як і після відвідування `грандіозних` виставок. Прошу прощення, але в мене відбувається надовго розлад усієї системи організму після такого `спілкування`! Слід уникати подібних `торкань`! Я більше вже не ходок нікуди. Я намагаюся - не чути, не знати, не бачити. Не чи це повна `периферія`? поруч із Кремлем? - Уже куди `центрее`? Один з по-следних моїх розмов з Лазарем ГАДАЕВЫМ, пришедшим до мене на відкриття виставки, - він сказав мені: “Мені дуже важко бачити. Я майже не ходжу нікуди, дуже рідко… На все це смот-реть? Я нічого не розумію.” Можу повторити його слова, стосовно себе.)
Зберігаю дорогі спогади про свої зниклих (з поле зору й фізично) друзьуях. Дорогі!.. Дорогоцінні!.. Саме їхні роботи, бачені мною, коли ми ще виставлялися вме-сте, запам’яталися мені, сформували мене; ними живу! Сережа ГОРЩИКІВ, Андрій БАСАНЕЦ, Коля КРАЩИН, Володя ТРЯМКИН, Сашко БАРАБАНЩИКІВ, Володя СЕРГАЧЕВ, Сашко БРОВИН, АндрРюшу КОРОПІВ, убитий молодчиками Сережа АЛФЬОРОВ - мій улюблений, найближчий мені хундожник! з яким я дружив, мріяв виставлятися, і виставлявся . Мої дорогі вчителі: Лазар Тазеевич ГАДАЕВ (скульптор, письменник, живописець, графік), Євгенія Володимирівна ЗАВАДСКАЯ (сходознавець, письменник, культуролог, перекладач, історик мистецтва, лекторепросвітитель), НатааЛья Андріївна МАРЕННИКОВА (реставратор, поет, вихователь). Педагоги: Юрій Георгійович СЄДОВ (малюнок, композиція), Матильда Михайлівна БУЛГАКОВА (живопис), Георгій АлександаРович ЩЕТИНІН (промислова графіка). Адже всі! - особисто! і тільки. И - пізніше - ціле коло, яке складається з нашого спілкування - ті, хто старше, молодше, ровесники: Костячи Гадаев (поет, оператор, режисер, видавець), Ніна Кибрик (художник, артдиректор, куратор), священик Вик-Тор Григоренко (реставратор, директор, музейник), Фелікс Бух (мозаичист, живописець, иллюсттратор, дизайнер, куратор, рассказщик), художниці: Аня Замула й Марія Орлова . У цілому - центр і периферія - (тільки) свої.
Колись, ми склали (з моїми друзями) (це був 86-ой) групу «ЦЕНТР», від котоорій пізніше відпала (не без моєї участі) група «периферія». Мені здається, символічно те, що відбувається в житті. Символічно, і прокладає майбутні обставини - до справи! як говорять. В «периферія» увійшли ті, хто не зміг вставати рано й становити тло для ~давания~ інтерв’ю ` руководдителям` групи. (А завжди є ті, хто ~руководят~. Як би не була крейда `куш`, який делит-ся.) Годинка була золоте: у кожному ЖэкэЕ (“житлово-експлуатаційна контора“ - совет-ское!..) народжувавсяостворювався *КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТР* ( так званий)! Саме тоді мені й при-ішла ідея «ар’єргарду» (а всі групи й художники декларували себе як «авангардисти» і саміепресамі «наицентральнейшие»). Ідея «невідомого художника Артема Киракосова» (я так себе зараз представляю й підписуюся) виникла звідти ж. Якщо всі «хтось», повинен же бути хоч хтось «ніхто». Не зауважували, що не можна випустити візитку без приставки до імені й прізвища? Учора тільки мене вбило питання однієї з великих начальниць у Третьяковке: “Ви хто? ” (Я веду курс копіювання добутків станковому олійному живопису для студентів Московського государтственного академічного художнього інституту імені Василя Івановича СУРИКОВА, у тому числі, і в Третьяковке.) Імовірно, передбачається, що я знаю, хто вона, що запитує мене ще знизу, в одязі, не роздягаючись двері, що відкриває, одного з кабінетів, імовірно, самих значительчных. Вражає хамство, як спосіб розмови, особливо, в установах культури, у церкві, в обралзовательных закладах. Схоже, іншого способу спілкування не існує. Мистецтво? - так воно буддет жити! Жити завжди й скрізь! Ну звичайно ж, не по `центрам`. “Ми отут колбасимся, а ви про высоокому ”, - назавжди урізалася фраза приймання ще однієї `культурної` начальниці звідти ж. А що в нас є крім того?
Але ж буває ж! Буває!
(Я спеціально не напишу жодного імені, ні одному прізвища, - нам ні до чого ссотриться! Життя прожите! Складена! Але - нехай все-таки - без сварок! - а чи можливо?)
Завжди є чудеса! Чудеса - основа життя. По-іншому й не буває. Чудеса - формуллируют природу мистецтва! Життя кріпиться на чудесах. Життя - сама - чудо! І, якби ми не имеечи цих чудес, не йшла б життя!.. так! як іде вона тепер, при нас.
У ГТГ тільки пройшла виставка Гадаева, Лазаря, що видається сучасного скульп-тора. І на відкритті говорили, що не тільки галереї роблять честь авторові, але й автори - галереям. Такі слова почути від Керівників Національного музею - почесно. Відкривалася - при житті Автора… Закривалася - як посмертна! Автор не дожив тиждень до кінця. Рак. Відспівування вразило всіх! Урочисто! У Никольском храмі Третьяковської галереї! Через `стінку` - «БІБЛІЙНИЙ ЦИКЛ» Автора, де центральне місце: «Воскресіння Лазаря». При всім стіканні культурної Москви! Перед іконами: «Владимирської». святинями!..
У Центральному будинку працівників мистецтв `засіла` якась Ніна КИБРИК, що не дає цьому самому центральному будинку всея культури `дихати` як і колись - ` давньою давниною` ще радянського.Експериментальний молодіжний майданчик клубу «АРТ’ЭРИА» проводить разнообразбнейшую культурну програму: виставки, бесіди, зустрічі, театр, концерти, фестивалі, зустріч^-зустрічі-кіно-зустрічі, читання, популяризація науки, фольклор, артрок, джаз, класика, естрада, авангард, фолк, ретро, фьюжн, техно, этника, танго, танці, еклектика. Клуб став уже знаменитим! Нам завжди їсти чому зайняти себе! Нам завжди Господь посилає чудеса! І людей! Господи! Милість Твоя - беземірна!
Театр Васильєва. Сам простір театру сформульований так, що будь-яка зустріч там, у ньому, - обладнана, для людини, для глядача. Недавно завершилася виставка «СТО ПЯТИДЕеСЯТЫЙ ПСАЛОМ», прикрасою й центром якої став біблійний цикл Гадаева. Важливо, що дусховность завжди затребувана, завжди залучає, завжди потрібна, навіть якщо й не видасться так, видасться зворотне. Було приголомшливе обговорення! на якім вставало питання про актуальність створення му^-зея сучасного християнського мистецтва. Важлива й людяність, з якої `хазяї` ухвалювали `гостей` - нас, художників (мені теж пощастило брати участь, спасибі - кураторові - пробавствоведу Ірині Костянтинівні ЯЗИКОВОЇ).
Є й «РОЗУМНІ КНИГИ» (~versus PRIMUS~), магазин (природно, книжковий), кафе, культурний центр, чайна, виставочний зал. Старий, гарний будинок… «ПОКРОВСЬКІ ВоРОТА» - так називається центр духовної культури, що розташувався тут. Це - рідке вогнище духу! От тобі й Москва: не багаті тем, чому повинні були б бути. Є й інші `крапки`, але - крапки! Як вірно вже закріпилося. Це - лише крапки! - периферія, якої завдяки ми й дихаємо й живвем отут! - у самому центрі! у Москві! майже - у столиці миру. Та й самі ми - крапки! “Переклик - один з одним”, - так колись назвав Костячи ГАДАЕВ те, що відбувалося з інтелігенцією `одного кола спілкування` в епоху, коли закінчилося “Перебудова“ 800х - 900х Хх-Го. Точне слово! - перілкличка! Подорож по цих крапках - це `передзвін` людей: “живі? немає? чим дихаєте?” Щось виходить тільки там, де є `наші` люди. І нам треба перейти на цей термін: своя людина. «СВІЙ - ЧУЖИЙ» - точніше й не виразиш! це протиріччя. Але ж воно, чому далі, тем гостріше! І знаємо ми й місця й людей - друг від друга! І передаємо їх - один одному: як богослужбові знання в Церкві. І дорожимо цим і один одним. Інший мир - чужий і ворожий, жадібний до нашої `крові`, а кров наша - у роботах наших! Зрозуміло, що ознаки *слави*, *популярності*, *рейтинги*, *регалії*, інше. це про щось інше, не про. Хоча, ніхто не проти. Але не по-лучается якось. До середини життя - праця й життя багатьох - розчиняються, стираються як-от: боротьба за життя, за кусок. за місце під. Але хтось і залишається, додаються нові. Життя йде! Хто ж сперечається?
Тільки мало нас. Дуже. Серед усіх моїх студентів я не зустрічаю учнів. Це - різні поняття. Студентів багато, учнів немає. Це дуже вузьке коло, кружок, треба формувати, підтримувати, культивувати, догоджати, плекати. чи Москва, Ташкент, Пекін, Париж, Ріо-де-Жанейро. - це, наше коло (умовно), крихітна зона нашої відповідальності. Теорія вистави про периферію як про центр живе. И - про центр - як про місце випаленого напалмом духу - теж живвет. І в мене немає інших спостережень, інших міркувань. Згодом багато чого зміниться. ПерифФерия стане центром. Центру не стане. Забудуть. Викинуть. Будуть розшукувати «архівні записи» тих, хто був колись нікому не потрібний, самотній, знедолений, що отут нового? - звичайна історія мистецтв. Критерії поміняються. Зміняться оцінки. Усе встає на свої місця. Не `час` лікує й розставляє, але люди, що поклали життя на те. Скоріше, всупереч цьому самому часу. Час - ворог. (Це знає будь-який музейник.) Воно лише розкладає, стирає, заметає, знищує окончатель-но. Людей бореться згодом, зберігаючи. Але ж і тут у нас не багато помічників! У злеежественных вузах, училищах, школах Москви є люди, які ніколи не були ні в Третьяковке, ні в Пушкінському, і це з’ясовується ( для мене), коли ми плануємо й організовуємо заняття для них по копіюванню в музеях (з’ясовується, що вони просто не знають, де це перебуває в місті, у якому народилися, живуть, вчаться). чи Багато ходять на виставки, на коштовні виставки, на драгоценгные виставки? (Я маю на увазі тих, хто повинен це робити: студентівххудожників, студентів-реставраторів, студентівсмистецтвознавців.) Немає. Ви почуєте відповіді, що шокують. І питання типу: “А хто це?.. А де це?..” Не потрібно дивуватися: поросль зійшла. І яблуко від яблуні. Про-Сто, ми ходимо на різні виставки, у різні місця, по різних концертах. Ми не розуміємо один одного. Так що ж я роблю..? Це питання все частіше хвилює. І я - уже свідомо, абсолютно созлнательно - не ходжу, пропускаю, не запрошую. Ми - чужі - один одному. І це - як і любов. Або є, чи ні.
`Відтіснити в Інтернет` - є таке вираження. Що отут поробиш? Наш шлях - скраю. Спасибі: у нас є тепер можливість показувати й себе й своє мистецтво без ` антизлеежественных` окриків. Це складний шлях. Шлях - без цензури. Шлях без відомого всім поняття @формат@. Шлях у нікуди. Але їм і можна йти. Шлях демократичний, рівний для всіх. Талант - видний, помітний… Інших критеріїв немає, виходить. Можна показувати фото, відео, тексти, жваво-пись, графікові, можна все!.. майже! Все-таки я за ті місця, де не повинне бути цензури. Вони повинні бути. Хоч десь. От отут ми - художники-відщепенці, художники-маргінали, графоманиыаматори, фотографи-самоучки - і знаходимо себе й своїх. Нас розуміють, нам пишуть, озиваємося й ми. Не чи нове це життя? Не чи стали тепер вистави\поняття: «зал», «галерея», «видання» - в остаточному підсумку, просто - `місцем`. Адже зрештою - усі той же окрик-крик: “ Потрібні імена! давай імена! Ідуть на імена! Будуть брати імена! Купують імена!” Ми на ринку? «МИР ЯК СУПЕРМАРКЕТ» - правильна назва (книги-«публікації» Мішеля Уильбека, “самого відомовго із французьких письменників, що висунулися в останнє десятиліття” /Ніна Кулиш «Втомлений пло-вец. Кілька слів про Мішеля Уэльбеке»/). А чи є те, на що не варто ціна? (Ще просто не успепчи..?) Або продається всі? “Безумовно, є те, на що поки ще не варто ціна, - вона буде/з’явиться пізніше, зайдіть через недельку!” - такий почуєте відповідь, можливо. Усе має й буде мати свою ціну, усе продається, усе купується, питання ціни. згодний. Мир - як супермаркет. Я не проти! - гроші! - міряло всьому! і як же без..? Брали, купували, платили, прагли. - імена!! імен!! за імена!! Саме. Черга за іменами. Черга й на їхнє одержання. Моя теорія? - свідомо - ладь! свідомо - геть! Із цих `імен` і `брендів`. У простір повної волі, у якім і може щось лише народиться, хоча й не факт. Але - дихати краще нею все-таки! - LIBERTE`.
чи Буде вистачати сил? На скільки? І чи довге життя? Увесь час чи ти будеш ` рассти` як художник? або будеш `сходити`? Адже найважчі питання - зі своїми, між своїомі, і найважчі розмови - з тими, хто `думає` також як ти, із твого `кола`, із твого ` окнружения`, з таких же, «периферійних». От отуттте й починається. Проясняється, що нерозуміння й роз’єднаність такі, що вже ніхто нічого не розуміє - ні в кому, ні в чому, ніхто нікого бачити не прагне, виставлятися ніхто ні з ким не прагне, робити разом ніхто не прагне нічого, усе ховаються друг від друга, та й поруч стояти. та й говорити. розмовляти. дзвонити, звертатися, спілкуватися, хоч якось. - от ситуація досить часта серед творчих людей: письменників, музикантів, хукдожников. От отуттте й підступає справжня «периферія», от отуттте й починається замикання - на самому собі, у собі - коли йдуть близькі, що вникали, коли ти розумієш, що ти на ` незаселеному острові` - зовсім. Коли. Коли. Мабуть, тут і починається головне, цікаве. Мистецтво!! Я дуже люблю - початковий і останній, фінальний, етапи роботи - художника. Отут, як би, расекрывается він сам - без “лишностей“ і наносного. Того, що `нанесла` життя й обставини. ХунДожник - сам перед собою. Без упередженого. Без колег. Без замовлень і іншого. У самої своєї чисто^-тих. Не даремно - і інтерес - до пізнього, останньому, або ранньому - тільки. «Незакінчене» («Незавершене») - такий і термін є. Я б додав (і мені хочеться зробити виставку таких своїх робіт): «Почате», «Кинуте», «Зіпсоване» - цікаві категорії. Для мене! Того, кого `викреслили` з `списків`, не чи випливає розглянути окремо тепер? За що? ТАЛАНТ - і вірно! - єдиний пропуск! в історію мистецтв, і в музей - її парк. Залучають роботи, сденланные вже як би перед самим кінцем. Вони завжди свіжі, як і перші. Як би, - і життя прожи-та. Пройшла! Нема чого! І не перед ким. Такі роботи завжди якісь узагальнюючі, як би свысо-ка. Люблю останні малюнки великого Мартироса Сарьяна, зроблені чорним фломастером: чис-тый ритм, пульсація світла - дерева. Люблю його останні роботи в живописі, що вважаються незанвершенными: людина, що начебто йде в небуття, прощається із землею, із вдячністю, захватом і ніжністю. «ЗЕМЛЯ» - так і називається його остання робота в живописі. Вона й стоїть на мольбберті в його легендарній майстернірмузеї в Єревані. Уважається чомусь не закінченою. а життя закінчене? У таких останніх роботах є якийсь переклик усіх з усіма, начебто немає ні стилів, ні країн, ні епох - є майстри, що говорять на одній мові, мові образотворчому. Показати й увиддіти те, що - ти - сьогодення. І показати те, який ти - без стиснень і оглядок. Це - для себе. І тільки. Не перед ким. І нема чого. Близька смерть, у порога. Це розмова вже - підсумковий, із саммім собою, тут немає навіть і Бога. Він - спереду, за - роки шляху! Згадуються слова Хуана Миро: «Це зовсім не те, що я собі представляв, праг сказати, але, мені здається, я непогано порабботал!» Мені зараз важко згадати, звідки.
І от: мені здається, що чотири основні відправні крапки в нашому русі до себе й до людей знайдені: відносини із самим собою, відносини із близкими тобі за духом, відносини з кілглегами, відносини із суспільством. І тут важливий вектор: якщо ти вирішуєш, що діалог можливий, то ти пройдеш ці крапки одну за інший, показуючи те, що робиш, людям. А, якщо - ні, те нічого й не напишеш. Тому що, рух углиб себе кінчається мовчанням. Адже, якщо ти рухаєшся в себе, то буде й те, що ти сховаєш і від себе. Я зауважував досить часто, що є речі, які й за-писати-те не можна. Виходить, повне мовчання. Потім з’являються речі, які й не скажеш собі вголос. Потім перебуває й те, про що й думати не хочеться у відношенні себе. Так замикається коло. І автор замовкає. Але, якщо раптом ти вирішився ділитися (а мистецтво - це розмова), те рано або пізно, ти вийдеш зі своєї «периферії», рушиш до них, до тим, хто принесе тобі багато гіркоти й болі, до людей, до них, а до кого ж? адже для них усі й було. як ні (дивно?). у цьому собі перти-знатися. Мистецтва ` для себе` не буває! мистецтво - для людей. І до людей іде, прийде. А люди - це в «центрі», до центру.
Я вже не знаю, «ЧОМУ?», але мене тягне ` ВІД`, а не `К’. Стара хвороба - острах “вляпатися“. По великому рахункові - боягузтво. Людей боїшся! Так адже й обґрунтовано ж? А як не боятися? - геть чого! накоїли: ті, хто « по образу й подобі.» Не боїшся `суспільства`(а воно й не повинне цацкаться з тобою!), менш боїшся `колег`(а вони однаково нічого не розуміють ), страшаїї - `фахівці` (~скушают з потрохами~), ніколи не зговоришся з `одногрупниками` ( кінекуренты - прямі), з тими, з ким друкуєшся, виставляєшся, проводиш час у задушевних бісовіедах, з ким закохуєшся в тих самих! И повне нерозуміння! відторгнення - із собою лише (собі сам? - завжди ворог! від пекучої любові до ненависті - один крок!)! Бути «ніким» і «нічим»! - моя декларація в сучасному світі, де всі «хтось» і «щось». Без ієрархії, систематизації, класксификации й іншого не проживеш, знаю, але душу! протестує! - і я назвав свою статтю « аннтинаучной», прагнучи хоч якось демократизуватися не понарошку. ТомучТе - уникаю всяких приставок, доповнень, додатків, позначень, визначень: “Хочеться бути, жити й умерти «володею”, - запам’ятав я слова людини, навчального майстра майстерні офорта факультету графіки МГАХИ імені Сурикова Володимира ПОТАПОВА, у якого я вчився, і навчився чогось (так каозалось, принаймні.). Так би й - жити!.. дожити!..
От і я: прагну подякувати всім за надану можливість висловитися. Як би не були спрямовані вглиб мене мої художні сентенції, дійшовши до дна повного одиночеоства й відірваності, відкинутості, закритості, вони повернуть назад. Усяка розмова - і про себе й з іншими. Поняття «інший» - переслідує нас. Цей «інший» - і в нас самих. Розмова з ним не простий! И - мабуть - САМИЙ СКЛАДНИЙ. Розмова із собою. Замкнути можна й від самого себе. Вибудувати «барикади», «міцність», сісти в «вежу», замкнувшись від усіх, від себе, у першу чергу. І більше не розмовляти із собою. Відоме вираження: «себе не обдуриш». Я гадаю, що себе людей обманює вічно. і постійно! Слідом лише - інші.
Розмова потрібно вести. Немає й не може бути ніякої «провінції». Є душу! Її глуббины невимірні, її польоти не упокорити! нею не управляти! Руки художника знайдуть матеріали люббви! Згадаємо великого ПАРАДЖАНОВА, що робив казкової образності колажі у в’язниці. Я недавно читав його листа. Художник - національність - стосуючись чого-небудь, пожвавлює! НеодуховРозчинена матерія - та, якої не торкнулися душу й погляд. Які є перешкоди? Погляду? Думки? Мрії? Невже й у повній ізоляції ти не будеш працювати, художник? Зупинить чи непонимаоние? тупість? недоумие? Що, взагалі, може зупинити тебе, творець? Хіба Розп’яття зупинило? Вектор незмінний, не змінений.
Художник! Ніхто не владний над тобою! Ти - повинен лише чистому полотну! ХунДожник! тобі заздрить Господь! Твоя любов безмірна! Створене! - вражає! У тебе вчився ГоспПодь - Творити! Ти не врятуєшся лише від совей совісті! - писати! писати краще! Твій борг і твоя честь - створіння твої! Твори! Неспроможний час стирати! Безсмертя - усередині вже твого задуму. Художник був до Бога! Як ти жив, де ти жив, з ким ти жив. - ти сам із себе запитаєш тільки полотна! Ти повинен був - СОБІ, У ПЕРШУ ЧЕРГУ! - і немає тобі виправдань, якщо ти не напи-шешь того, що повинен.
Так і!..
И - треба выкарабкиваться! Карабкаться! З кожного!.. З будь-яких проблем. - Тому що, немає ніякого `пафосу` замикатися! Немає ніякого `пафосу` стояти в `позі`: тут не місце `скромняжкам`. «Назвався груздем - полезай у кузов». І ти - бери кисть, полотно, олівець, фарби. Працюй! Працюй! Працюй! - «Дорогу подужає, що йде». (Але, треба йти, а не стояти, сидіти, леажати!) «Дорога в чи тисячу починається з першого кроку».
Так і!..
Не було життя солодке! - ні в кого. Ну не була!.. Немає. Вона не буде солодкої й у тебе. Що б не чекало тебе - ти повинен - цьому чистому паперу й цьому чистому полотну, цьому чистому по-лю, що чекає твоїх ласк. Кисті - твої слова. У які б «периферії» ні закарабкивалось твоє серце, ти - іди, рухайся - до самого центру, у самі «столиці». Одного разу я запитав прославленийлного скульптора сучасності Андрія КРАСУЛИНА: “ Повинен чи художник `рухати`, ` защи-щать`, `займатися` - собою, своїм мистецтвом? ” “А як же? Повинен! Обов’язково! ” Це було напередодні виставок в «Російському», «Третьяковке», мене запросив до Андрія чудовий Фелікс БУХ. Ми багато говоримо й займаємося цими проблемами, обговорюємо їх детально. Ми - выброшебны, і - на відшибі `життя`. Але все-таки, щось міняється. міняється. міняється. міняється. І, не покладаючи рук, будемо рухати `колесо` історії в центр, до самого центру, де ми й живемо й працюємо, у столиці Москві, одному з найбільших мегаполісів Землі.
осінь 2008 - - 2009 весна
_
Написане для Конференції на тему: «ХУДОЖНИК У ПРОВІНЦІЇ» Сумського хуодожественного музею імені Никонора ОНАЦКОГО за пропозицією кандидата мистецтвознавства Валерія Юрійовича ПАНАСЮКА, доцента кафедри хореографії, образотворчого мистецтва, исртории, теорії музики й художньої культури Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренко.
_
Артем Киракосов народився в 1958 році в Москві. Закінчив МГАХУ імені 19050го року (1977, Москва) і МГАХИ імені В.І. Сурикова (1989, Москва). На факультеті живопису МГАХИ ім. В.І. Сурикова (2004, Москва) викладає «технікові живопису й технологію мальовничих матеріалів», «копіювання произвевдений станковому олійному живопису» у музеях і інші дисципліни, керує майстерної реставрації жи-вописи. Працює, як художник різних спеціальностей, як реставратор, як музейник, як педагог. Учасник і організатор вечорів, виставок, на яких представляє графіку, тексти, інсталяції, живопис, фотограофии, скульптуру, відеозйомки.

Артем Киракосов: 8 926 2104354 - моб.; 8 495 6850195 - будинок.; e-mail: artemkirakosov58@mail.ru

Основні активні авторські сайти, доступні в Інтернеті:

http://artemkirakosov.ya.ru/index_fotki.xml
http://www.proza.ru/avtor/artemkirakosov
http://video.mail.ru/mail/artemkirakosov58/
http://artemkirakosov.ya.ru/index_video.xml

Основні матеріали про художника, доступні в Інтернеті:

http://www.istina.religare.ru/article135.html
http://www.nasledie-rus.ru/podshivka/6418.php
http://www.haylife.ru/content/6/1206.html
http://www.istina.religare.ru/article343.html
http://www.museum.ru/N21802
http://kirakosov.chat.ru/chmuseum/index.htm
http://www.damian.ru/news/2008-01-31/kirakosov.html
http://rama.com.ua/AMS+article.storyid+311.htm
http://shans.com.ua/?m=nr&in=17&ir=19&id=1193
http://www.new-day.com.ua/?id=534
http://www.novoezerkalo.ru/abramcevo3.html
http://news.mediaport.ua/culture/2006/34322.shtml
_

Доповідь була опублікована в збірнику «ХУДОЖНИК У ПРОВІНЦІЇ» до наукової КіннФеренции, що прошедшей 24-го - 26-го вересня 20090го року в Сумському обласному художньому му^-зеї імені Никанора ОНАЦКОГО (Україна) і представлений автором на ній в усному виступі коротким резюме:


Матеріали поїздки на Яндексі:

Фотоальбоми:

http://fotki.yandex.ru/users/artemkirakosov/album/78055/
http://fotki.yandex.ru/users/artemkirakosov/album/77923/
http://fotki.yandex.ru/users/artemkirakosov/album/77770/
http://fotki.yandex.ru/users/artemkirakosov/album/77715/
http://fotki.yandex.ru/users/artemkirakosov/album/77617/

Відеоальбоми:

http://video.yandex.ru/users/artemkirakosov/collection/49/
http://video.yandex.ru/users/artemkirakosov/collection/50/
http://video.yandex.ru/users/artemkirakosov/collection/51/
http://video.yandex.ru/users/artemkirakosov/collection/52/
http://video.yandex.ru/users/artemkirakosov/collection/53/
http://video.yandex.ru/users/artemkirakosov/collection/54/
http://video.yandex.ru/users/artemkirakosov/collection/55/
http://video.yandex.ru/users/artemkirakosov/collection/56/
http://video.yandex.ru/users/artemkirakosov/collection/57/

Відеофільм (неопрацьований) “ХУДОЖНИК у ПРОВІНЦІЇ” (23.09.2009 - 27.09.2009: Валерій ПАНАСЮК, Володимир РАТНЕР, Анатолій ДАШКЕЕВ, Мартін КРЕМЕР, Ніна КИБРИК):
- у процесі роботи.

Матеріали поїздки на MAIL.RU:

Фотоальбоми:

http://foto.mail.ru/mail/artemkirakosov58/11496
http://foto.mail.ru/mail/artemkirakosov58/11534
http://foto.mail.ru/mail/artemkirakosov58/11602
http://foto.mail.ru/mail/artemkirakosov58/11625
http://foto.mail.ru/mail/artemkirakosov58/11762

Відеоальбоми (неповні):

http://video.mail.ru/mail/artemkirakosov58/6423
http://video.mail.ru/mail/artemkirakosov58/6436
http://video.mail.ru/mail/artemkirakosov58/6442
http://video.mail.ru/mail/artemkirakosov58/6450
http://video.mail.ru/mail/artemkirakosov58/6457
http://video.mail.ru/mail/artemkirakosov58/6463
http://video.mail.ru/mail/artemkirakosov58/6465
http://video.mail.ru/mail/artemkirakosov58/6467
http://video.mail.ru/mail/artemkirakosov58/6470

Відеофільм (неопрацьований) “ХУДОЖНИК у ПРОВІНЦІЇ” (23.09.2009 - 27.09.2009: Валерій ПАНАСЮК, Володимир РАТНЕР, Анатолій ДАШКЕЕВ, Мартін КРЕМЕР, Ніна КИБРИК):
- у процесі роботи.

Тексти на ПРОЗА.РУ:

http://proza.ru/2009/10/11/146
http://proza.ru/2009/10/14/205

Відкликання в ПРЕСІ:

http://rama.com.ua/AMS+article.storyid+7813.htm