Б! ль

Важко... Боляче... Розбите серце... Кров, у вигляді сліз...
Важко...
ВОНА робила все, що було потрібно, все,чим захоплювалась і заради чого існувала. І дня не могла прожити, щоб комусь не допомогти. Всю душу та серце, всю свою любов віддавала заради чогось, не залишаючи навіть собі краплинку цього. Все для когось – нічого для себе. А що отримала? Що ВОНА одержала замість всього? Признання? Повагу? Славу? Успіх?
Н-і-ч-о-г-о!!! Нічого в неї тепер немає. Навіть ніхто не сказав «дякую». Цього коротенького, але так багатозначущого для НЕЇ, слова було б достатньо. І ВОНА, не дивлячись ні на що, змогла би продовжувати свою справу, але... його немає, і чи буде колись...
Як багато ВОНА зробила! Скільки уваги приділила кожному, нікого не залишаючи. Намагалася все встигнути, все організувати та провести. Добитись в цьому успіху! Заробити хоча б трішечки на пошану. Але... але... але...
Тепер, коли це все позаду, коли від такого тяжкого життя всі зусилля стали марними, коли опустилися руки та болить голова від постійних думок, ВОНА сама себе не впізнає. ЇЇ знали як бадьору, смішну, жваву дівчинку. Яка постійно посміхалась та жартувала. Яку не зустрінеш у поганому настрої. А тепер... зовні, здавалось би, така ж як і була. Але зсередини пустота... глибока діра, в якої немає кінця... все пропало, все поглинула темрява. І залишається одне питання: для чого це все?
Але ВОНА знайде в себе нові сили, та вже для інших справ, які буде робити на свою користь, нікого не слухати... Бо там, у бездонному мирі палає великий вогонь великого кохання. Яке ЇЇ зігріває, коли дуже погано, разом з нею радіє і разом плаче, не залишає ЇЇ навіть тоді, коли, здавалось би, всі навколо від НЕЇ відвернулись.
І ВОНА піде на все, щоб цей вогонь зберегти, не загубити, не дати потухнути... Буде підтримувати його, як він підтримує ЇЇ. Буде робити все, що в ЇЇ силах!!! Адже тільки від нього вона в будь-який момент дочекається признання, поваги, слави, успіху...
А зараз? На даний момент? Зараз важко... боляче... розбито серце... кров...