Ода нашому коханню
Це прекрасно… але… Коли на твоєму шляху трапляється той об’єкт, якому ти хочеш поклонятися, обов’язково трапляються й перешкоди. Вік, соціальний статус, наявність особистісних проблем, сімейний стан і ще, і ще…
Тільки прийшла додому, кинула речі, а сльози без упину ллються, ллються, ллються…. Я нічого не можу зробити з собою!!! Чому так? Чому я настільки в тебе закохалась? Чому я тремчу коли ми поруч? Коли я лягаю спати – думаю про тебе, сплю – ти в моєму сні, прокидаюсь – думки про тебе… Чи це є кохання, чи це пристрасть, чи що ЦЕ??? Що коїться? І що робити? Я не знаю… Мені дуже приємно читати твої смс, приємно бачити тебе, я шаленію від твоїх слів. Коли ми йдемо разом будь-де, мені просто приємно йти та розмовляти з тобою… Я не можу нормально писати, бо на очах сльози… Я не бачу нічого! Перед очима немає монітору або клавіатури. Перед очима тільки твоє обличчя! Я навіть не сподівалась, що таке зі мною може трапитись. Зі мною НІКОЛИ такого не траплялось!!!
Зараз сиджу, слухаю Т9… згадую, коли ми почули її… і це ж треба було. В таку мить почути таку пісню… Я слухаю її вже 10, 12, 20 раз і плачу, плачу. Боляче… болить серце, болить душа, щось здавлює в грудях, щось хоче вирватися назовні… Але з іншого боку щось не дає цьому здійснитися.
Я прошу тебе, НЕ ЙДИ, будь ласка!!!! Я не зможу без тебе прожити!!!! Але я і поруч з тобою не можу бути! Так хочеться написати «Хочу бути з тобою найкращими друзями»… Але не знаю чи погодишся ти на це. Якщо ні… нехай так і буде. Я зрозумію тебе. Але якщо ти зникнеш, якщо я тебе не буду бачити, чути, відчувати, я не переживу цього!!! Я хочу з зустрічатися, спілкуватися… Ти відкрив мені ті найгарніші почуття, які я ніколи не переживала!!! Мені ніколи не було водночас так добре і так боляче..
Ти сказав, що я трошки садистка? =) Так воно і є… Я мучу тебе, роблю тобі боляче. Від цього і мені стає не по собі.
Не ставлю три крапки, бо не хочу тебе втрачати..
Свидетельство о публикации №210020101050