Осв! дчення

Я кохаю тебе! Чуєш? Кохаю! До нестями, до забуття! Бо коханя - це чудово, казково, пркрасно, надприродньо. Притаманне лише людям. Бо дві чарівні квіточки не можеть кохати. Навіщо це їм! Та навіщо й людям? Ми могли би жити й без кохання. Але...
Кохання - це хвороба. Так, це справжнісінька болячка. І жодна людина не застрахована від неї. Ну, може хтось знайдеться, але це буде лише виключенням. Виключення лише підтверджують правила, закони. А кохання - один з головних розділів суворого закону життя.
Коли ти захворів, ти забуваєш про все. Навіть про себе. Забуваєш своє минуле, не думаєш про майбутнє. Насолоджуєшся лише справжнім, теперішнім, днями, годинами, секундами...
Це така своєрідна хвороба, що, хочеш - не хочеш, залишає певний слід, якийсь осад у душі. І тут треба повертатися в справжній світ. Бо трапляється таке, від чого стає дуже боляче. Ні, це не зрада! Це зовсім інша хвороба. Але це вже інша історія, про яку згадувати дуже прикро.
Кохання - це світло. Воно наче сонячне проміння постійно освітлює твій шлях. Воно просто необхідне, як кисень, тепло, їжа. І коли це світло зникає, то стає зовсім темно. Твої почуття згасають чи просто ховаються, лякаючись темряви.
І говорити про це можно довго-довго. Майже вічність. До кінця днів або до останнього зуба! І завжди буде кохання. Навіть, якщо про  нього не будуть згадувати, говорити. Адже, якщо про тебе не говорят всі, ти ж все одно є. Але про тебе все одного говорять, пам'ятають, кохають тебе. І ти радієш! Бо віриш у кохання.
Воно буде з тобою сьогодні, завтра, завжди... Ти прокидаєшся з ним, засинаєш також з ним. Потім знову прокидаєшся. І воно таке приємне! Воно - в обіймах коханої людини, усмішці дитини, сонячних проміннях, теплих словах...
Воно дає тобі велич, силу, натхнення. Ти зросташ над собою, щоб казати з більшою впевненістю: "Я тебе кохаю!" І почути в відповідь теж саме. Невже це не прекрасно!
Кохання дає тобі все! І водночас потребує більшого: терпіння, часу, очікувань, сліз... Так, сліз. За кохання треба боротися. І, якщо не виходе, треба трохи вилити з себе ці прикрості.
Та, незважаючи на все, кохання - найпрекрасніший стан людської душі. І так хочеться, щоб він тривав завжди!
Я кохю тебе! Чуєш? Кохаю!