Я щастива, тому що...

Я щаслива!
Не дивлячись на всі проблеми, якими переповнене моє життя.
Я щаслива!
Тому що я живу і насолоджуюсь життям. Можу ходити, рухатись, говорити, слухати. Можу вдихати свіже повітря та ловити в долоні сонячне проміння, пускати сонячних зайчиків. Я можу радіти дощу, бо знаходжу в зливі свої "плюси". В цей час можна знаходитись вдома, сидіти біля вікна, пити солодкий чай, слухати улюблену музику та дивитися як дощ малює на склі мокрими рисочками. Це - щастя!
Можна йти під дощем, згадувати про щось приємне або мріяти, з кимось розмовляти або бути самому, стрибати по калюжах або їх обходити... Робити все, що заманеться! Це - щастя!
Я щаслива, бо маю сім'ю. Батьки багато чого для мене зробили і роблять досі. Дякую їм! Я люблю свою сестричку, яка не перестає мене дивувати. Дякую їй!
Я маю друзів, які перевірені часом та серцем. До них завжди можна звернутися по допомогу. І так приємно допомагати їм.
Я щаслива, бо маю ту людину, до якої завжди рветься душа та болить за неї серце. Я можу її бачити, розмовляти з нею, гуляти вулицями, розглядати її фотокартки... І радіти!
Ми не разом, але я щаслива від того, що ця людина є. Сльози радості ллються з очей... Дякую тобі!.. І вибач мене...
Я щаслива, бо можу відчувати всі-всі почуття та переживати безліч емоцій,на які тільки здатна людина. Можу відкривати для себе щось нове, ділитися цим з іншими, відчувати себе потрібною.
Я щаслива, бо пишу ці рядки. Я можу думати, можу писати, читати...
Сиджу біля вікна, дивлюсь у темряву житлових будинків. В них світяться вікна. Там люди. І вони щасливі. Щасливі по-своєму. На чорному небі сяють зорі... Десь чується гуркіт машин... І я щаслива! Бо я жива!