НарКот! к

Мені знайоме це … відчуття нестачі кохання поряд… Але щоб настільки сильно воно проявлялось… щоб з такою силою мене мучило… Навіщо?

У мене болить голова від думок, серце від переживань, очі від сліз, руки від ран… болить усе зовні та всередині… Мені не вистачає повітря, щоб надихатись. Ще давно його забрав ти… а тебе немає поруч, щоб поділитися зі мною… Де ти?

Останнім часом мені все більш здається, що кохання – це не щось величне, цікаве та приємне.  Переживаючи його, я страждаю… без нього мені не по собі, з ним я сама не своя…  Кожного разу, отримавши чергову порцію приємних дотиків, поцілунків, я вимагаю ще більшої кількості… Наркотик?

Тоді я підсіла на це. Я боюсь, що одного разу буду вимагати  неіснуючого…  не вирахую дозу. Передозування. Смерть?

Так краще піти зараз, коли не так боляче, як буде потім. Йти свідомо… Встигну?

 p.s. кохання, як випадкова смерть...
розкажіть йому, як я сумувала…