Нав! що

Навіщо було все це затівати?
Чому ми не встояли та повело нас не в той бік? Не туди, куди треба... У той час, у томі місці, з тією людиною...
Навіщо було з головою поринати у почуття? Щоб потім було нестерпно боляче? Щоб серце билося з шаленою швидкістю? Щоб голова йшла кругом? Щоб муршки йшли шкірою? Щоб жити не хотілося??? СМИСЛ???
Краще не відчувати мені нічого... не бачити, не чути...
Я вперше в житті взяла в руки лезо не з корисною метою... Сльози та кров змішуються... Біль із серця переходить в руку... Німіє... Не вистачає повітря... Здавляє горло... Задихаюся... не можу писати...

<пауза>

Стихає. Не допомогло =( Рани ще глибше... Ще декілька. Навіщо? Бо не хочу жити... Не можу жити без тебе!!! <плачу> Кохання сильніше за ревнощі, за почуття самотності, за ненависть до всього... Була собі жвава, весела, легка дівчинка... Де вона? Десь глибоко... Почуття закрили мене. Кохаю. Так, як не кохала ніколи, нікого... і не буду. Це остання та найдорожча любов... Хоча і така болюча...
Навіщо я так?! Бо інакше не можу!!! Я на себе не схожа!!
Навіщо?..

Сльози по щоці, кров по руці, в серці біль... Ше декілька рухів лезом і ... все... Пробачте мене!

by Sonya Sunshine

8.12.2009