Про тебе

Про себе я вже писала. І дуже багато. Багато зайвого, мабудь, та непотрібного. Але я така, яка є. Справжня.
Єдине, про що не згадала, так це про тебе. Про мою надію, радість, щастя... Тому що ти займаєш 1 місце в моєму житті. Головне. Найважливіше.
"Де той вересень..." - питання було риторичне. А й насправді, де він? Як мені хочеться повернутися у нього, коли я вперше тебе побачила.
Пам'ятаю, як призначили мене у твій клас. Потім я вконтакті нестримно шукала твою сторінку...знайшла, але не намагалась долучити тебе до друзів одразу. Я терпіла тиждень... і здалась) Долучила. Не тільки вконтакті, а й у серці. Тепер не можу відірватися від тебе, видалити, стерти... І не хочу.
Ти став настільки близький моїй душі, що, здається, я знаю тебе все своє життя. А в реальності - я нічого про тебе не знаю... Це лякає. Але я хочу дізнаватися.
Ти потрібен мені. Адже хто, як не ти, буде мене так морально налаштовувати на позитив: дзвінками, повідомленнями, присутністю, існуванням. Хоч і повно навколо негараздів, проте я знаю, що ти сильний, що в тебе є мрія. Ти обов'язково знайдеш сили для її здіснення. У тебе є мета, яку ти обов'язково досягнеш. Якщо потрібно, я зроблю все, щоб тобі допомогти. У скрутні моменти я завжди буду їз тобою. Знай, що будь-коли можеш на мене розраховувати. Можеш розбудити мене вночі, розказати про проблеми, поділитися почуттями. Я завжди тебе розуміла, розумію і буду розуміти. Така я людина. Не звичайна. Мені це казали, да й сама я знаю. Ти також не звичайний. Ти один такий. Індивідуальний. Але такий схожий на мене. Чи я на тебе....
Я настільки прив'язалась до тебе, що дуже серьйозно переживаю. Навіть більше, ніж за себе.
Не можу інакше. Можливо, це занадто. Але це так, як є.

23:23

3.01.2010

by Sonya Sunshine
to Mikhail Grino