Я подобаюсь собі вранці. Коли тихесенько під теплою ковдрою прокидаюсь, сідаю на край дивана та дивлюсь у вікно... Там сонечко, сніг... А я думаю про щось вічне...
Шкіра така бліда, але тепла. Я йду на кухню, заварюю собі каву. Обов'язково з великою дозою цукру. Це удар по серцю, але я так люблю солодке...
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.