Немного из Павла Глазового 3

УЖИН   

Май за окнами цветет. Все весна умыла.
Бабка вечером  окно в садик отворила. 
Дед умылся – вот и ужин - он уселся за столом -
Там горячая картошка, крынка с кислым молоком.
Дед хороший был мужик, но крутого нрава. 
И еду, он признавал, чтоб не обжигала
Но картошка, как огонь – только что из печки.
- Дед ее со сковородкой шваркнул на крылечко
Жаль картошечку бабульке, жарила на смальце
И в сердцах кувшин она бросила подальше. 
Поругаться дед хотел, но спросил понуро  —
Ты чего это кувшин за окно швырнула?
- На крыльце твоя картошка, звезды ярче фонарей,
Я подумала, что хочешь ты  покушать во дворе...

ВЕЧЕРЯ

Почалась весна ясна, щедра та ще й мила.
Баба ввечері у сад вікна відчинила.
Дід умився, сів за стіл. Баба ставить їжу:
Глечик з кислим молоком і картоплю свіжу.
Та картопля — як вогонь! Дід очима блиска.
Стукнув-грюкнув — і в вікно полетіла миска.
Дід був добрий чоловік, та крутий на вдачу.
Страву їсти не любив надто вже гарячу.
Жаль картопельки старій, смажила ж на салі
Спересердя глек вона кинула ще далі.
Дід полаятись хотів, а тепер лиш мека.
— Ти навіщо у вікно викинула глека? —
Баба каже: — За вікном ясно світять зорі.
Я й подумала, що ти їстимеш надворі.


Продолжение http://www.proza.ru/2010/02/04/609