Вбираюся в твою шкіру з водою, коли вмиваєшся кожен ранок.
Вулиці переповнені горами кокаїну та цукру... Усі насолоджуються : хто обирає цукор та тверезо дивиться, дехто споживає інше (те, що залишилось) та сходять з розуму, істерично посміхаючись, та не усвідомлюючи, що ця насолода може їх вбити Але вони у інших світах (кращих), не таких вже й фальшивих (майже). Кожен день я поглинала в тебе із водою (життям). Кожен день. Ти став звичкою, як кокаїн для тих бідолах по вулицях. Ти вже давно в мені. Разом із цією отрутою. Але тепер вже час..та я переходжу на цукор...
4.02.10.
Залежнiсть
© Copyright: Ли Дэвиер, 2010
Свидетельство о публикации №210021501617
Свидетельство о публикации №210021501617
Рецензии