Гита

  Гіта  (за мотивами The House Of The Rising Sun)      


Ти, мабуть, пам’ятаєш, як кохають в капусті,-
Там, де бабине літо до самого соку.
Там, де небо високе, а в колодязі  -  гуси
Розглядають зірки перевернутим оком.

І блукає в степу по розпечених стежках
Цвіль мала босоніж, босодуш. –
З них ніколи ніхто не забуде помешкань,
Де й Господь натрусив собі груш.

Твоя мати – доярка – встає о четвертій.
Батько твій – бізнесмен-патріот.
І така маячня аж до самої смерті.
Аж до самих до Лядських Ворот.


Як до краю дійдеш кукурудзяним полем,
Посвисти мені – я приземлюсь
Серед вовчих слідів у червонім камзолі
І скажу тобі – хто твій братусь.

Він спалив очерет і поклався на коней,
Він циганам придумав магніт.
Він мінявся штанами з самим фараоном
І писав на долонях пісні.

Щоб сопливе дівча не наїлось дурману
І зривалося з місця чимдуж.
Щоб до Неї всміхнувся ні пізно ні рано
Той, хто сам натрусив собі груш.

2002г.