Чарiвна чашка

Батьки маленької Марійки були у розпачі — вже цілий рік дочка не тримала в руках чашки або склянки і не пила з них ані молока, ані води, бо боялася розбити чашку і поранити руки. І лише силоміць її вдавалося напоїти з ложки. Рік потому вона розбила чашку і дуже поранила руку. З тих пір страх оселився в маленькій душі. Яких тільки лікарів не приводили до малої. І куди тільки її не возили: ніхто не зміг допомогти.
У передмісті маленького містечка оселилася химерна стара жінка, яка робила чудові керамічні чашки. Вечорами вона дуже гарно співала, а людям говорила, що наповнює чашки піс-нями. Всі вважали її злегка несповна розуму. Ніхто не знав звід-ки вона приїхала і ким була раніше. А була вона колись дуже відомою співачкою. Великі черги стояли за квитками на її кон-церти. Якось зненацька  вона зникла і ніхто не знав, куди вона поділася.
Чутка про біду маленької дівчинки облетіла маленьке містечко. І стара жінка зайшла до оселі нещасних. Вона тримала в руках керамічну чашку. Уважно подивившись в очі маленької дівчинки жінка промовила:
— Ця чашка чарівна, проте вона теж б’ється, але ти бе-режи її і завжди з неї пий молоко, воду, все що завгодно. Ця ча-шка сповнена пісень. І коли тобі виповниться десять років, ти заспіваєш, та так, що всі будуть слухати тебе, затамувавши по-дих, навіть пташки на той час затихнуть і будуть слухати тебе. Ти зрозуміла про що я тобі сказала?
— Зрозуміла, — тихенько відповіла дівчинка і пальчи-ком боязко доторкнулася до чашки, а потім обережно взяла її в руки.
Всі почали дякувати жінці, а вона посміхнулась і вийш-ла. Батьки не дуже вірили тому, що сказала стара дивачка, але були їй вдячні, бо з того часу дівчинка почала пити зі своєї чаш-ки.
Промайнули роки. І дівчинці виповнилося 10 років. Всі давно забули про слова старої жінки, завдяки якій дівчинка ви-лікувалася. Чарівна чашка ще була цілою, і Марійка часто пила з неї.
У день своїх уродин дівчинка почувалася якось дивно. Їй чогось хотілося, але вона ніяк не могла збагнути чого. І нарешті зрозуміла — їй хотілося співати. Вона заспівала. Звідки тільки взялися ці пісні, її ж ніхто не навчав. Здивуванню не було кінця. Дівчина співала так гарно, що зібрався цілий натовп і, затамува-вши подих, слухав. Тоді й згадали слова старої майстрині, якої вже не було на світі.
Не божевільною — чарівною була ця жінка. Шкода, що ми не вірили їй. І куди поділися її чашки? Мабуть, десь далеко.
Дівчинка виросла, й увесь світ почув її пісні. Багато років дару-вала вона всім радість.

У передмісті маленького містечка живе стара жінка. Во-на робить керамічні чашки. Вечорами з її будиночку лунає чарі-вний спів, а через деякий час чарівні чашки отримують трепетні дитячі рученята.