Звичайне диво

Смайл шустренько бігав під шкірою так і намагаючись вилізти назовні і дати про себе "вісточку".Настрій весь день-просто пречудовий!!!Але Вона була непокірна. Шоб не зіпсувіти весь романтивізм самотньості та встигнути розсмакувати його повністью, вона з серьйозним виразом обличчя пішла готувати собі какао..
Серце надмірно йорзало десь у середині,не взмозі розслабитись та кайфанути..В цей спокійний весняний вечір вона бiгала по своїй нірці  в пухнастеньких шкарпетках і в халаті з верблюжатками....Какао вже зваблювало солодким ароматом, вечір обіцяв бути напричуд довгим...Все само-по собі ставало так, щоб "покружляти" в хмаринках свого світу...Ноги самохідь пошкрябали на балкон..."Уууу...сьогодні повний місяць!!!....Чи завити так,шоб сусіди запам*ятали  ці "звуки людьскої самотності"на всю ніч?Ні не треба...Хай сопуть собі в ковдрочку..."-подумала Вона і умостилася на широчезному підвіконні. Закутавшись в тепленький свертик вона кумедно підігнула під себе ноги і заправила за вушко неслухняну прядку  волосся... «..кумедна»-перешептувалися між собою зірки..В голові в неї кружляли чудернаццькі думки і мелодія піаніно.....Така напруга від думок промальовувалася на її дитячому обличчі.....Вона згадала минулі стосунки, дні ,які пробігали перед очима за рученятку з цим,з цим,потім з цим..Ні,вона не була шльондрою.. Вона всіх ЇХ щиро намагалася кохати...Всі обіймашки, поцьоломавки..Милі та щирі стосунки з милими хлопчиками...З ХЛОПЧИКАМИ..А де ж кохання..Чи тримала вона за рученятку щось СПРАВЖНЕ. Чи зустрічала з ним,СПРАВЖНІМ ранок.....хіба таке було?...ні...не було…. Думки побігли ще скоріш, тримаючи один одну за хвостики… Фантазія побачила, що зараз її коронна хвилинка і перед очима почала вимальовуватися картинка ТОГО САМОГО ЄДИНОГО…. Він повинен мати силу…силу душі..Справжній чоловік..обійняти за плечу, ніжно шепотіти на вушко якісь дурнощі, а ТИ повинна стояти перед ним і почувати себе такою слабенькою дурьохою…дурьохою яка є ЙОГО..його власністю.І бути впевнена що він нічогісінько не зробить поганого,не дозволить навіт шубовснутися,через Твою необережність….Такий-собі янгол-охоронець?Мабуть..Дуже ідеальний?Теж правда..але ж головне,щоб він був Твоїм єдиним…….дивно…але саме такий «портрет»вона намалювала в уяві вперше….до цієї ночі «портрети»буди більш схожі на братів та друзів,а ніж на справжнього Чоловіка,як зараз… Від своїх фантазій вона»очухалася»вже когди небо почало затягувати тучами і повнолуння вже не було видно,а лише приємно пахло затишком і ніччю… Раптом в темряві ..може ій і «пригалюнілося»але Ій здалося,що серез чорнючого неба вона побачила СВОГО ЄДИНОГО.. Не встигнувши навіть видихнути повітря з легень,як з неба посипалися  великі важкі краплі дощу…*Галюнік* зник….Вона засмутилася…Ось так і обламують всі твої мрії в найцікавіший момент…»-засмутилася вона,і «насуплена»потопала в ліжко….. А вже вранці вибігаючи в дому вона на «повній ході»збила з ніг свою «зоряну примару…»Все здійснилося і «галюнік» стояв перед нею з розсипаними  по землі ківі і приголомшений її незграбністю…з обережністю він допоміг їй піднятися,і крізь їх руки прбіг електричний струмінь….Так почалась ще одна історія,яка започаткувалась  на небесах..Але це вже зовсім інший хеппі-енд…