Де та рідна мова, якою розмовляв життя мій дід у минулому сторіччі, прадід у позаминулому, прапрадід? Як почути ті слова, ту неповторну мішанину з голосних, приголосних; тембром своїм визиваючих раптовий спазм, перетворюючих серце на застиглу мушлю, викрадаючих невиправдано дні моєї долі.
Голос землі, на якій живемо. Не було б того голосу - і німий і глухий ходив би я. Наче живлюще джерело в пустелі, немов світло місяця в темну ніч. Втамовує спрагу, розганяє морок. Як річка, що обіймає місто, вимиває все нечисте, приносе вологу, прозору і життедайну.
Тисячі книжок не дадуть мені живої мови, темрява щоденних фраз сховає від мене справжне слово. І прийдуть голодні думки і лайливі вчинки. І буду, як той собака - брехливий і заклятий. Аж поки не вгадаю по губах на відстані столітть прадідівську українну говірку.
вiд нiмоти
© Copyright: Илья Запорожец, 2010
Свидетельство о публикации №210022700871
Свидетельство о публикации №210022700871
Рецензии
Красиво, даже,скорее, живописно. Если бы Вашу боль разделяли те, кто портит украинский язык письменно и устно, на улицах и с телеэкранов!
С уважением,М.Божия.
Марина Божия 06.03.2010 20:10 • Заявить о нарушении
С уважением,М.Божия.
Марина Божия 06.03.2010 20:10 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.