Весняне диво

        Зимовий промінчик сонця застукав у приморожену шибу й встромив свій довгий ніс до Ганусиного ліжечка. Гануся примружилась уві сні, але промінчик полоскотав її вії, і дівчинка розплющила очі. Вона подивилась у вікно, звідки з’явився оцей жвавий промінчик, і побачила там щось дивне. Гануся широко розкрила очі, навіть потерла їх долонями – але чудо не зникло. На підвіконні у скляночці з водою стояла гілочка, яку вона помістили туди тиждень тому. Звичайна гілочка. Вони з мамою виламали її з якогось куща, коли поверталися з дитячого садочка…
А зараз на цій гілочці сиділо повно жовтих метеликів. Вони обліпили її так щільно, що годі було роздивитися, на чому вони сидять. Гануся тихенько, підвівшись навшпиньки, щоб не сполохати метеликів, підійшла до вікна. І відчула ніжний, ледь помітний аромат. Метелики навіть не поворухнулися, і Гануся зрозуміла, що це зовсім не метелики, а справжнісінькі квіти, які подарувала їй майбутня весна…
Наступного дня, коли Гануся з мамою, як завжди, йшли до садочка, Ганнуся уважно подивилася на той кущ, з якого вони виламали гілочку. Кущ був таким же сірим і невиразним, як усі кущі навкруги. Але Гануся вже знала, що за цією незграбною сірістю ховається справжнє весняне диво…
Коли вона виросте, напевно, зрозуміє, що такі дива часто трапляються в житті…
Але зараз Гануся лише запропонувала мамі:
        -Давай виламаємо ще одну гілочку і занесемо її до садочка. Хай усі діти побачать тих жовтих метеликів і здогадаються, що скоро буде весна!



                10.02.96.