Посмiшка

                (з циклу "Спостереження")

          Подивіться на обличчя перехожих – або зосереджені, або невдоволені, або…
          А я одержала сьогодні посмішку. Неочікувану та чудову. І відчула невимовну потребу взяти її пестливо у долоні – немов щось живе, притулити до себе, ближче до серця… І сама почала посміхатися – до отих невдоволених перехожих, до бабусі, що шкутильгає назустріч, до продавщиці, яка щойно сварилась із дошкульним покупцем… Але все одно – найчутливіше відчуваю таки цю посмішку долонями…
         Дивно… Отак з точки зору анатомії: ну вишкірила людина зуби, ну примружила трішки очі – теж мені щастя!.. Звідки ж ото воно береться – те солодке щемлення у грудях, те випромінююче тепло в долонях, те фантастичне рожеве сяйво навкруги?..
         А може, все звичне й природне має в собі дивну якість обертатись іншим боком і ставати отим незбагненим, з чого складається наше життя.
         Треба неодмінно вміти віднайти цей ракурс, який здатен прикрасити буденну Сірість. Хоча би посмішкою…

                1996