У надвечір;я гавкіт собак лункіша.
І голоси дітей на вигоні…
Простір чуттєвої осяжности - скажи слово і відгукнеться творіння, змахни рукою і являться зорі, або впаде стигла абрикоса, роздавшися луною у синяві вечора.
І не питай де саме закопано тьмяний стручечок твоєї пуповини. Вона тягнеться през покоління, тут, у пилявій засусі петрового батога, така ж цупка й нерозривна. Тут у вселенському гавкотінні садибних псів, у вечоровій луні галасу сільської дітлашні.
пейзажик
© Copyright: Иван Сергиенко, 2010
Свидетельство о публикации №210030301119
Свидетельство о публикации №210030301119
Рецензии
