Осінній день, а небо синє-синє,
Холодний світ і листопадовоосінній,
Зійшлися кольори і радості й печалі,
Небесний синій з сонцем і голий – жалю.
Цей голий колір дерева стоїть переді мною,
Він так мені пасує, бо це - мій колір болю,
Але від сорому не червонію – блідну,
Невже і я, як листя, зникну так безслідно?
Мій голий колір дерева, душа оголено-розхристана,
Невже і є оце - проста маленька істина?
***
© Copyright: Марианна Марианна, 2010
Свидетельство о публикации №210030400525
Свидетельство о публикации №210030400525
Рецензии
Ах! Ось на це не можу не відгукнутися:
"...душа оголено-розхристана,
Невже і є оце - проста маленька істина?"
Нажаль, Ви не даєте назви своїм віршам...
Було б "смачніше" шукати в Вашому Меню страви...
Тереза Пушинская 01.09.2010 15:14 • Заявить о нарушении
"...душа оголено-розхристана,
Невже і є оце - проста маленька істина?"
Нажаль, Ви не даєте назви своїм віршам...
Було б "смачніше" шукати в Вашому Меню страви...
Тереза Пушинская 01.09.2010 15:14 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.