***

Ніяк не знайду спокою,
Коли душу ставлять на палю,
Коли живеться напівлюбов’ю,
Мов обірвані струни старого роялю,
Коли в сонячний день – туманна невідь,
І буває зле, як гострий біль від
Тупої бритви,
І йду, як Каїн, на сповідь,-
Бо винна я Богу кожний
День по молитві.


Рецензии
Два останні рядки - класика.

Ирина Мадрига   18.03.2010 22:22     Заявить о нарушении
привіт, пані Іринко! Я знаю, що класика. Але мені воно написалося на одному диханні. Я навіть не мучилася, не шукала риму, цей вірш з мене вихлюпнувся!

Марианна Марианна   18.03.2010 22:26   Заявить о нарушении