Кольорове кiно
Ніби тисячі літ
Я живу. Хоч до ста
Йти-пройти цілий світ.
Ну а ти – листопад,
Ну а ти – наче лід,
І ні болю, ні зрад:
Починається «від»,
Починається «з»,
І зникає кудись,
Потім падає вниз -
Ніби м’ячик - увись,
Ніби сокіл увись,
До високих небес,-
Уночі ти наснивсь,
Уночі ти воскрес.
Ти воскрес у мені…
Падолист у вікно
Розтривожив у сні
Кольорове кіно.
Свидетельство о публикации №210030500472
Чомусь нагадало "Кілера". Не знаю чому, ніби жодних паралелей провести не можу... Але там якась така любов, недомовлена, недовисказана, як у цьому вірші.
Натяки, які змушують домальовувати сюжет. - Це класно! Цікаво. Майстерно.
Василь Кузан 11.01.2012 23:39 Заявить о нарушении
Марианна Марианна 12.01.2012 01:58 Заявить о нарушении