Немного из Павла Глазового 8
Пришли в гости дядя с тетей, и за праздничным столом
Выпивали, угощались, говорили – кто о чем.
И внимательно на дядю мальчик маленький смотрел -
Светлоглазый, краснощекий, в виде ангела пострел.
Вдруг он к гостю подошел: - Да, вы, дядя, сила!
О вас, дядя, моя мама правду говорила!
Дядя съел кисель вкуснейший, что в тарелке был,
Взял мальчишку на колени, ласково спросил:
— Ну, так что же обо мне говорила мама?
- Говорила, что у вас не живот, а яма…
ДОРОГИЙ ГІСТЬ
Прийшли в гості дядько й тітка, біля столу сіли,
По чарчині випивали, стиха гомоніли.
Не спускав очей із дяді кучерявий хлопчик,
Ясноокий, повнощокий, жвавий, як горобчик.
Раптом кинувся до гостя: — Ох ви, дядю, сила!
Про вас, дядю, моя мама правду говорила.—
Умегелив дядько миску киселю смачного,
Взяв хлопчину на коліна та й питає в нього:
— Ну так що ж про мене, синку, говорила мама?
— Що у вас не пузо, дядю, а бездонна яма.
Продолжение http://www.proza.ru/2010/03/10/631
Свидетельство о публикации №210030500907
Милана Масалова 05.10.2015 19:49 Заявить о нарушении