А може то просто сльози?

Знаєш, коли я була закохана, я часто мислила над тим, що помру без нього...Я була в цьому впевнена...Але я не боялась смерті, бо знала, що він не дозволить мені померти.

І ось він пішов...Одного ранку я просто прокинулась в пустій квартирі...Його не було зі мною...Навіть не було його запаху...Нічого

Я залишилась одна. Я просто лежала на канапі і чекала смерті від кількості загублених сліз...Я так прагнула смерті...Я хотіла утопитися в них( на днях прочитала "Алісу в країні див")...Я хотіла, щоб в мене сталося зневоднення організму, серцевий напад...Все-одно що...просто смерть...Я лежала, дивилась у стелю і відчувала солоність своїх губ...Але раптом сльози закінчилися...І я не померла...Я більше не хотіла плакати...Я викликала сльози, кривилася, згадувала його поцілунки, слухала наші улюблені пісні...Але нічого не сталося...Сліз не було...Я розчарувалася, бо в мене вже не було чим вбивати себе...Я вже нічого не відчувала...

Зі сльозами витікла вся моя любов, вся моя ніжність...Але залишилась ненависть...Таке не витікає зі сльозами...Вона залишилась на все життя жахливою колючкою в серці...Вона ніколи не зникне, але вже навряд чи збільшиться в розмірах...Вона просто буде там жити, як нагадування про тебе і про наші розбиті мрії...

З тих пір, як я перестала плакати, в мені прокинувся прихований цинізм...Я стала по іншому дивитися на світ, перестала бути наївним дівчиськом...Перестала захоплюватися Шекспіром...Почала плювати на любов і слухати рок...І мені це подобається...

Дякую, що забрав мої сльози...Не знаю, куди ти їх дів, але все-одно Дякую...Тепер я стала іншою, а отже це ти мене змінив...Ти не дав мені померти, бо все-одно кохав мене...Навіть коли цілував іншу...
P.S.: Того року сталися жахливі повені в Карпатах...А може то просто сльози?