Тисяча Свiтiв
В моєму Місті тисячі світів переплелися...У химерній в’язі тут Сходу письмена Атлантам в’язи пригинають... Європа засила сватів та Міста шлях проліг у Дике Поле...
В моєму Місті тисячі доріг ведуть в безвиході в безодню. Середохрестя кожне, кожен ріг пристріт дарує...Ножиці Господні тут відтинають перелюбству поли.
Полісся з півночі, а з півдня Степ напругу створюють і стогне Місто...Перлини котяться – розірвано намисто... А мавки бруком відбивають степ, їм перелесник підвиває кволо....
Рецензии
Читала Ваш цикл мініатюр "Катрен", і звучали вони мені голосом Лесі Українки (голосом, який чується у її творах), аж тут у "Тисячі світів" і справді "підвиває перелесник" та "мавки бруком відбивають степ".
"Стогне місто", чи зберемо назад намисто?
Чи знайдемо з безвиході дорогу?...
Ладослава Идущая 14.03.2010 17:32
Заявить о нарушении
Можливо і є там щось від Лесі Українки, але я ніколи не був шанувальником її творчості, а її твори востаннє читав у школі. Хоча для своїх дітей колись купив її 4-томника. Інша справа, що українською мітологією та демонологією цікавився у свій час активно. Тому мабуть ці перелесники, небіясники, русалки та характерники з того мого захоплення час від часу виходять в мої тексти.
Не хотів би я пророкувати лихе, тому про дорогу та намисто помовчу, нам*ятаючи про мотто Лариси Косач "контра спем сперо"...
Валентин Лученко 14.03.2010 18:25
Заявить о нарушении
Мабуть, я не зовсім правильно висловилась. Не стільки голос, скільки дух суто український, небайдужість та твердість, масштабність та проникливість, що межує із болем.
Ладослава Идущая 14.03.2010 20:38
Заявить о нарушении