Залишусь залищаючи

Я залишусь для тебе спогадом, знаєш таким на зразок тих, що раптом виринають в нашій голові і так само раптом ховаються знову... Я залишусь для тебе усмішками, які я дарувала, коли намагалася вести себе трохи так по дитячому і незатіювато... Залишусь, дівчиною, яку не здивувало, те ким ти себе іменуєш... Залишусь тією, що дозволила тобі знати занадто багато про мене.. Ще тією, яка зустрічалась з тобою уві снах... тією, яка уявляла тебе і в день, і в ночі...
Залишусь коханням, що живе поза людських очей... Залишусь прогулянкам, що зустрічають та проводжають сонце... Залишусь трав'яним чаєм, залишусь ароматною кавою... Залишусь прикрасами, речами, ляльками... всим тим що було... а може ще буде..
Я залишусь надіями, що живуть та вмирають... Радістю рідких зустрічей та смутком схованих поглядів... Залишусь терпінням, про яке ти навіть не здогадуєшся... взагалі тим про що ти навіть не здогадувалась... тим, що ти напевно не уявляла... Залишусь тією, що постійно змінювалась будучи незмінною...
Залишусь зустрічами... знайомствами... Залишусь магнітом що спочатку притягне, а потім думає що з тім всим робити... Залишусь несподіванкою... несподівано все так закрутилось... хоча і починалось з мілкого...можливо...

Кимось чи чимось я таки залишусь... На цьому крапка, після якої таки ще є чистий простір на якому можна писати...

Залишаюсь залишаючи...