(ейдосонорниний текст )
Мило,лагідно, сумно...Стомлено споглядаю змаліле довкілля.Змаліле ледь не до оковиду...
Малому радію дитинно.Дивно так стало довкола.Диво присниться і явиться в день.Неньо постукає в двері.Рипне підлога. Кроки, кроки... Кроки знайомі, рідні...Радо стріпнеться серце - - " Неню, невже Ви живі?" - Тишa озветься луною...Тиша. У біломо шумі - піна світів таємничих у шумовинні дощу на асвальті*. Смальтою спогадів стіни думок викладаю.
Згадую денно і нощно квітень і травень року, котрий умістив три століття. Літо згадаю щастя. Щастя без межі і краю. Світу не сила втримати довго його. Серцю ж натомість
снаги наддостатньо. "Тату, невже Ви живі?" Дивне питання, дивне...
Диво присниться і явиться в день...
16.07.2004.
Замилування Дивом
© Copyright: Валентин Лученко, 2010
Свидетельство о публикации №210031101029
Свидетельство о публикации №210031101029
Рецензии