Хай ти сказися!

                Хай ти сказися!
               
    Пасажир з пляшкою пива в руках розпющив очі, сьорбнув і аж підскочив, глянувши у вікно:
- Ей, водітель, ти чо, в натурє!  Остановки, бля, об"являй! Совсєм уже!
- Сидить, як в рот води набрав! За шо їм тільки гроші платять? -добавив скрипучий жіночий голос.
- Слідуюча, - роздалось густим басом над головами пасажирів, - буцегарня!
-  Ги-ги! - почулося з переднього сидіння, де сиділи два молодики. - Зайдем?- мовив один з них з підбитим оком.
- З мене вчорашньго досить. Всі ребра тріщать.
- Всі здорові? - почувся знову голос водія. - Їдем на   бойню!
"Свят, свят... - шепоче бабуся.  - Одверни й заступи!"
- Живодьорня! Виходьте, жвавіше, товариші!
"Матір божа! Що за напасть отака", - хреститься бабуся, злякано оглядаючись.
- Та їдь уже, мудозвон! - гуде хтось із середини салону.
- Отакої! - обідився водій.- Вози, вози - і от дяка! Після цього він довго мовчав, аж раптом: -  Крематорій! Поспішайте, шановні!
- А... хай ти сказися, окаянний! - підхопилася старенька й подалася до дверей.
- Ха-ха! - гегочуть десь в кінці салону. - Ото дістав!
- Все, все! - запевняє водій.- Посміялись і  буде!
  А через кілька хвилин: - Цвинтар. Собачо-котячий. Кінцева. Будьте любезні!
-