Немного из Павла Глазового 15

НЕРВНЫЙ ПАССАЖИР   

Пассажир ложится спать,  просит проводницу
 Поднять его на станции Глубокие Криницы. 
- Мои нервы не в порядке,  так уж вы простите, 
Если встать не захочу, за ноги тяните. 
Если буду отбиваться,  даже в зубы двину,
 То возьмите на подмогу крепкого мужчину,
  Тащите меня к выходу и толкайте в спину.
 У меня, когда я сонный, "клепок" не хватает. 
Не забудьте,  моя полка – здесь, тридцать седьмая. 
А проснулся пассажир – за окном светает
Где – кричит - эта чертовка?  Кто, скажите, знает?
Это же ее работа! Что ж не разбудила? 
Проводница от тех слов за голову схватилась:
- Всей бригадой на Криницах мы его будили,   
Значит, с полки мы другой мужика стащили. 
За ступени он цеплялся, дрался, упирался, 
И почти до семафора за поездом гнался…

НЕРВОВИЙ ПАСАЖИР
Пасажир лягає спати й каже провідниці:
— Збудіть мене на станції Глибокі Криниці.
В мене нерви не в порядку, так ви пам'ятайте
Як вставати не захочу, за ноги стягайте.
Якщо буду відбиватись, навіть в зуби двину,
То візьміть ви на підмогу якогось мужчину,
Тягніть мене до виходу і випхніть у спину.
Я, як сильно розісплюся,— в мене не всі дома...
Не забудьте, що полиця моя — тридцять сьома.
Прокинувся пасажир той, як стало світати.
— Де,— гукає,— провідниця? Де, бісова мати?
Чому мене не збудила? Не зна свого діла?
Як почула провідниця — мало не зомліла.
— Це ж ми,— каже,— на станції Глибокі Криниці
Стягли гуртом чоловіка з іншої полиці.
Він пручався, відбивався, за східці чіплявся.
До самого семафора за поїздом гнався.