Надвечір’я…пустеля… Сім старців ідуть, сивий чуб опустивши на плечі. Старечі…А може юначі?
Наче сполохана птаха думка-здогад: “довга дорога довга”...
Надвечір’я… над степом. Стелею стеляться зорі…Вкрилась росою одежа. Місяцю-брате, як гарно ти світиш...
Вежо моя одинока, башто слонової кістки, знову ти - зкраю, знову ти - збоку, знову зруйновані містки...
Над зачумленим містом - хмара. Сонмище, хмарище снів! Вже не снить, а марить кожен своїм...
А сім старців ідуть. Книгу долі несуть по камінній пустелі. СТЕЛЯ покривається зоряним пилом. СИЛА витікає повільно. Пахне ладаном, мирром…Свічка гасне… “Лишайся з миром”…
Зоряна Mедитацiя
© Copyright: Валентин Лученко, 2010
Свидетельство о публикации №210040801208
Свидетельство о публикации №210040801208
Рецензии