Зламане Сонетiно для Золотоi
А десь за сотні миль на соннім моріжку пасеться одноріг та ключ сіда додолу спочинку спраглий. Стежкою до школи біжить дівча повз них… Там Він на літаку з паперу і фанери дивні перуети для Неї, Золотої, в небі витинає. Та пильно дивиться чи вигляне з карети.Хоч відає, хоч дуже добре знає як серце-пташка в клітці калатає в тім осоружнім, клятім екіпажі
………….
Той стук я чую іноді вночі у шибу в причілковому вікні, коли усі сичі в гаю змовкають
як по команді на якусь часину…
©2007 Святослав Синявський
Свидетельство о публикации №210041900859