Я не знаю навіщо тебе обіймаю,
Хоча зовсім тебе і не знаю,
Місце якесь я займаю
В серці твоєму, я знаю!
Та відштовхуєш знову мене,
Хоча знаєш, кохаю тебе,
І сонце по небу немовби пливе,
І річка мої почуття понесе
До серця твого, до твоєї уяви,
Та може це так, для тебе забави,
І може ти згадуєш, як ми кохали,
І ці почуття ми іще не зламали!
Намагаюсь не згадувати очі твої,
Намагаюсь не думати, що кохаєш її,
Та її почуття занадто слабкі,
І не можу ховати думки я свої!
І на аркуші знову з’являються букви,
Вони немовби тихесенькі звуки.
Сподіваюсь тобі мене не забути,
Я лише так хотіла кохати та бути!
Я не знаю навiщо
© Copyright: Татьяна Шевченко, 2010
Свидетельство о публикации №210042000867
Свидетельство о публикации №210042000867
Рецензии