Невідомі краї, екзотичні рослини. Оці хвилі смарагду, пісок і граніт
Задля них я давно Батьківщину покинув. Лиш у снах прилітаю до рідних воріт
Котрий вік я в дорозі все марно надіюсь повернутись додому, постукать в вікно,
скликать Тіні до столу – печаль іх розвіять, наливаючи в келих столітнє вино...
Котрий вік я в дорозі – дорогою дишу. Вже стомилась душа дивуватися, пить
цю красу незбагненну, звичайної тиші хочу в серце впустити на сотенну мить...
Ой ти, крихто мала, що дала мені Доля...Як я хочу пройти по вільжистій траві
Давніх друзів згадати, вклонившись додолу, їхнім пальмам і кедрам, що досі живі...
Мафусаiловi Мандри
© Copyright: Валентин Лученко, 2010
Свидетельство о публикации №210042400966
Свидетельство о публикации №210042400966
Рецензии