Тiло-Zомbie
На тротуари за ніч нанесло листів Саду
Я сяду на потяг вранці щоб сон цей забути вкотре…
У тмянім купе-барлозі закутаюсь в плед бабусин.
Коли перегук рейок навіювать стане спокій,
я викличу Дух Сонця, міцніше стулю повіки
і помандрую в гори, де серце своє залишив…
А тіло моє Зомбі доїде в якийсь Красилів
i буде чекати в кнайпі. Воно уже звикло…Мабуть…
© 2007 Святослав Синявський
Свидетельство о публикации №210042501336
знову весна спливає...
і хідники всі –
в зів*ялих рожевих мріях,
я сяду на потяг удосвіта,
щоб не спізнитися в літо...
але ж мене там давно вже
ніхто не чекає,
та чую, колеса про інше
туркочуть вперто
і я непомітно пірнаю
у їхню квапливу мову...
вони ж бо пліткують,
що високо десь у горах
самотній дивацький чугайстер
уже посивів
не дочекався,
бо залізниця –
лише в Красилів
:(((
Василина Иванина 01.05.2010 11:48 Заявить о нарушении
Шануймося!!!
Святослав Синявський 01.05.2010 16:02 Заявить о нарушении
відлунює слово у серці – й не відпускає
луною летітиме
закружеляє стрімко
зворами
сиглами
спиниться
стихне
і щезне
асоціації
це лише спомин
про дійсність???
Василина Иванина 08.05.2010 13:17 Заявить о нарушении