Промокла під дощем до ниточки, а плаття
Вже тіло не схова, що змокло і тремтить,
До тебе я прийшла, зігрій, пали багаття,
Нехай іскриться ніч, а з нею кожна мить.
Я йшла крізь дощ і час, і крізь густі тумани
Розплетена давно потріпана коса
Ти зовсім не такий, як в мріях... Це омана,
Чи, може, то твоя вже змилася краса?
Ми сіяли туман і чаклували хмари,
Гойдалися зірки в калинових гілках,
Чи справді так було, чи може то примара?
Лишився тільки блиск у лагідних очах.
Чи справдi так було?
© Copyright: Шевченко Тамара, 2010
Свидетельство о публикации №210050801280
Свидетельство о публикации №210050801280
Рецензии
Прекрасно! Как и всё, что вы пишите! Крепко, с уважением, Серёга.
Пилипенко Сергей Андреевич 02.11.2010 08:53 • Заявить о нарушении
Пилипенко Сергей Андреевич 02.11.2010 08:53 • Заявить о нарушении
Спасибо, Сергей, очень приятно, что Вам понравилось. :)
Шевченко Тамара 02.11.2010 21:39 Заявить о нарушении
Шевченко Тамара 02.11.2010 21:39 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.