Аромат кави

Напівтемне приміщення де я танцюю танго з ним…. Полум’яні обійми, рука в руці…ритм кроків ножами ріже серце, проте болю немає – є пристрасть.
Я зайшла в кафе. Воно вже було зачинене, проте, на щастя, в мене були ключі. Кав’ярня на розі декількох вулиць, що побудова десь століття тому ніколи не використовувалася з іншою метою окрім приготування цього терпкого напою. Запах вже поглинувся в стіни, забрався у шибки, він не покидає цього місця ніколи. Місцина зачинилася вже давно.
Столи прибрані, стільці поставили зверху на столики, для зручності. Попільнички пусті.
 Повний білий  місяць линув крізь вікна, його струни заворожували, чарували….

Барна стійка, звідки подавався гіркий і чарівний напій, залишилася в повній темряві.
Граційний перестук жіночих підборів мав свій ритм… Ритм танцю.

Легке світло вихопило із густої прозорої темряви ніжку. Роза. Червоне татуювання рози на білій шкірі…

Знову сутінки…

Місяць грав ароматом кави, перетворюючи його на дим. Він піднімався з підлоги повільно, клубами, заворожуючи складними візерунками, що їх намалював місяць, вгору і вгору…
Запах дорогих сигарет…

У протилежному кінці залу спалахнули сірники…. Червоно зажеврів кінчик сигарети…
Чоловік затягнувся білим згортком тютюну, так що стало видно красиве латинське обличчя…

І знову дим….
Надто, надто багато диму.

Легкий перестук жіночих туфель…
Бархатистий голос. Його.
- Закуриш?
Низький її:
- Ні, я не палю.

Чоловіча рука вклала троянду у її руку.
 
Вона притримує червону квітку обережно, неначе кришталь.

Інструменти на сцені… Заграв акордеон.

В залі майже порожньо.

У повітрі відчувається спокуса. Дуже багато, неначе нею наповнили все, весь світ повен лише нею і
 двох, ще двох запахів: кави, сигарет. Її. І його.

Сутінкове світло охопило стрункий силует жінки. Високі підбори… спідниця…
Дим піднімався вище… Вище і вище, огортає прекрасну фігуру, ставав густішим, неначе стіною відгородив обох від світу. Реальність почала повільно відсуватися за межі самотньої кав’ярні.

Грація рук по тілу, танцювальними рухами, повільно…
Голова відкидається назад…
Запах кави став гострим, сигарет - жарким. Викид руки.. Її очі.  Божевільні полум’яні очі…
Лише подих. Проте який…

- Обійми мене.

Долоня схопила долоню.
Заграв контрабас.
Два кроки вперед, один – назад.

Наче кішка, вона пливла по залу. Він сильно, пристрасно,  нав’язливо вів її залою.
Чоловіча шляпа полетіла у темряву. Силуети. Не більше. Двоє силуетів танцювали танго.
Сигарета приєдналася до головного убору. Її червоні губи, і його чорне волосся…

Вони рухались по кімнаті.

«Ми танцюємо на шматках доль. Ми танцюємо…  Як же тут гаряче… Нічого не існує, окрім його очей. Окрім його волосся, окрім його долонь..
Нерви на межі, ще трохи – і вони вибухнуть, розірвуться, знищаться…. Увесь світ розійдеться на шматки. Гостра грань між болем і насолодою… Ножі… ножі пронизують усю мене. І його. Безліч ножів. Безліч ароматів.
Гаряче.
Надто.
Пручання і сила. Більш нічого. Сила і підкорення. А потім знову війна.
Танець гідний смерті. Танець вартий того, щоб жити.
Нерви на хиткій межі. І хай уже непотрібна реальність летить до всіх чортів.

Є лише ми. Є лише два силуети.
І танго.

Кружити навколо один одного.
 Гарячі подихи на шиї… Шкірою, трохи вологою, відчувати єством усім, цілковито, пекуче… Надто гостро. Надто солодко. Тут немає місця для трьох. Є лише двоє.
Здається. Що музика ллється звідусіль, наповнює організм, ллється через край, поєднуючи тіла…
Полум’я танцю… Здається, скоро ми перетворимося на язики вогню.
Пристрасть у чистому вигляді.

На цій планеті існує лише танго.

На цій планеті лише два силуети.

На цій планеті тільки ми живі.

Як багато болючої насолоди…

Пристрасть.»


Повільно дим розсіює срібний прожектор місяця…
Жінка з червоними губами і татуюванням на ніжці стоїть посеред пустої кав’ярні. Її голова припіднята, губи розкриті, очі заплющені… Вона тяжко дихає.
Долоня міцно тримає троянду, колючки якої вп’ялися в руку. Проте через вулкан почуттів жінка не відчуває Н_І_Ч_О_Г_О.
Краплі крові ритмічно капають на землю.
У дальньому кутку кімнати попільничка повна окурків. Десь далеко лежить чорна чоловіча шляпа.

Зала повна гострого аромату кави.
Зала повна пекучого запаху сигарет.