Чи можна стати деалом?

Інколи бувають такі моменти в житті, коли кажеш собі: «Як хотілося б стати універсальною, незамінною людиною, все вміти, все знати!..» Ми завжди прагнемо до ідеалу, постійно самовдосконалюємося, працюючи над своїми помилками, спостерігаючи за іншими, робимо висновки та промовляємо до себе «ніколи так не буду робити» або «як це жахливо!». Нашому вдосконаленню немає меж, але, на жаль, у багатьох із нас бажання стати краще також немає.
Дивно, але люди чомусь часто не усвідомлюють того, що вони не настільки далекі від своїх взірців, як їм здається. Ми думаємо: «Де ВІН і де Я? Куди мені до НЬОГО?» Насправді досить лише зняти рожеві окуляри та озирнутися навколо себе, щоб побачити, що хтось із захватом дивиться на ТЕБЕ, наслідує ТЕБЕ та хоче бути схожим  саме на ТЕБЕ. Здивовані? Скажете «з мене не можна брати приклад, адже я не ідеал»? Звісно, що ні. Вам буде дуже приємно усвідомлювати те, що для когось ви більше, ніж проста людина, для когось ви є світлим, недосяжним образом, який називають одним простим словом  – ВЗІРЕЦЬ. Вам будуть лоскотати слух чутки про те, що хтось за вами повторює, заздрить вам та хоче стати до вас ближчим. Але ви не звикли задирати носа та хвастати, а тому знову почнете наголошувати на тому, що далекі від ідеального.
Пильно спостерігаючи за навколишнім світом, прислухаючись до людей, ви піднімаєте свій авторитет у власних очах, радієте з почутого та побаченого, в душі вигукуєте «Як класно жити!». І куди тепер поділися ваші пробіли в знаннях з історії України, ваша жахлива вимова англійських слів, криві ноги, зайві кілограми чи ще щось інше? Ви – справжній ідеал. У вас є слава, хоч маленька, але… Ви почуваєте себе справжньою зіркою. Навіщо вам потрібен ХТОСЬ, коли у вас є ВИ? Так починається зіркова хвороба.
Самому важко помітити її симптоми, встановити діагноз, а тим паче, вилікуватися. Вона нападає ззаду, ніби зрадник, та намагається зіпсувати наше життя. А ми… Ми  просто забуваємо про те, що на очах у нас тепер уже нові, фіолетові, окуляри. Живемо так, нікого не слухаємо, аж поки не починаємо розуміти, що слухати вже нікого… «Куди поділися друзі? Хто ці люди поруч зі мною? Де всі ті, хто вважав мене своїм взірцем? Господи, на що я перетворилася?!»
Симптоми виявлені, діагноз – зіркова хвороба. «Цього не може бути, адже я завжди ненавиділа людей із дуже високою самооцінкою!» – кричите собі. Але від правди не втечеш.
Починається процес одужання. Ви намагаєтеся відновити старі зв’язки, повернути друзів, стати такою, як раніше. Докладаєте до цього багато зусиль, але розумієте, що наслідки хвороби так швидко не зникають. Потрібен час, він усе лікує…
Таке наше життя. Люди весь час намагаються позбутися своїх недоліків, стати кращими. Але, на жаль, не завжди ми отримуємо саме те, до чого прагнемо. Причиною цього є не усвідомлене почуття міри. Ідеальною людиною стати можна, але не можна стати ідеальною для всіх, адже мільйони людей – мільйони суджень – мільйони ідеалів.
Можливо, треба просто інколи давати людині відчути себе щасливою? Адже саме щаслива людина живе в гармонії з навколишнім світом та з собою, а тому не звертає ніякої уваги ні на недоліки суспільства, ні на свої власні мінуси, тобто почуває себе ідеальною. А як гадаєте ви?

(12. 04. 2010)