Зачарована Душа
Поміж віт сухих блукає, поміж каменів і дичок.
"Дай водички, дай водички" - голос чийсь когось благає...
Тлінно, тлінно, пустодзвінно в порожнечу лине шепіт...
Привид пада на коліна, гай довкола - голі стіни оточили дику щепу.
Там душа того, хто плаче, в надвечірнюю годину.
"Чом один я, чом один я?" - сич неначе промовляє.
Руки терпнуть, клякнуть ноги. Закінчилася дорога.
Неприкаяний до Бога знов сьогодні не дійшов...
©2004-2007 Святослав Синявський
Свидетельство о публикации №210060500691
Это комплимент! :-)
Татьяна Лимонова 01.10.2010 21:46 Заявить о нарушении
Святослав Синявський 02.10.2010 11:17 Заявить о нарушении
Татьяна Лимонова 02.10.2010 23:13 Заявить о нарушении