Про нових друзiв

                Про нових друзів.

 Якось Катя пішла в парк. Вона йшла по дорожці, розглядала дерева,
квіти, трави-- все навколо себе.
 Йшла-йшла, та раптом зустріла мурашку.
--Ой! Я боюсь тебе! -- злякалась дівчинка.
--Чому? Я лише маленька мурашка, а ти така велика, це я тебе боюсь.
--Так. Справді..--Погодилась Катя.--А що ти робиш?
--Я тягну листя та трохи деревини, щоб збудувати  свою домівку,--
пояснила мурашка.
--Мабудь тобі важко. Я допоможу тобі.--
І Катя допомогда мурашці будувати її будинок.
А коли закінчили, мурашка подякувала  Каті.
--Спасибі тобі , ти дуже мені допомогла.
--Ти  теж   мені допомогла. Я більше не буду боятися мурашок!-- відповіла Катя
і пішла далі.
 Шла-шла, та зустріла муху.
--Oй! Я боюсь тебе!--злякалася дівчинка.
--Чому? Я лише  маленька муха, а ти така велика. Це я тебе боюсь.--заперечила муха.
--Так, справді.--погодилась дівчинка.--Але...що ти робиш?
-От бачиш, моя лапка застрягла у павутинні, і якщо я її не витягну, то загину.--і муха заревіла.
--Не турбуйся, я тобі допоможу.-- заспокоїла її Kaтя.
Вона розірвала павутиння, та допомогла мусі витягти лапку.
--Дякую тобі!--зраділа муха,-- ти мені дуже допомогла.
--Будь ласка.--Катя пішла далі, дивуючись, чому раніше вона боялась мух.
Так вона майже вийшла с парку, коли зустріла песика, який тихо вив.
--Ой! Я тебе боюсь! --злякалась дівчинка.
--Чому? Я лише лижу тут.
--А чому ти виєш?
--Бо я дуже голодний,--зажурився песик.
--У мене є булка! На, їж!--і Катя віддала йому свою булку.
 Песик з задоволєнням з*їв булку, та подякував дівчинці.
--Дякую тобі.
--Будь ласка.
Катя пішла додому. Там, на підвіконні лежала її руда кішка Неллі.
--Як ти погуляла?--запитала вона дівчинку.
--Дуже добре! Я знайшла нових друзів.