Твої очі завжди казали дещо більше.
Мабуть тому, ти так не любила фотографуватись,
Мабуть тому, майже не дивилась у вічі.
Тінь німого смутку,
Що плескалась десь на дні твоїх очей.
Спроби втекти від самої себе.
Шумні компанії у тихих паркових алеях,
Стосунки у переповненому метро.
Твоє життя було сповнене гіркої кави,
З солодким попелом сигарет.
Лишаючи квіти,
Завжди хочеться щось сказати.
Завжди мовчки повертаєшся та йдеш.
Залишивши червоні троянди на столику,
Одинокого кафе біля трамвайної лінії.
Ховаючи пам’ять,
Зустрічей з тобою.
Червонi троянди
© Copyright: Андрей Лысак, 2010
Свидетельство о публикации №210061400815
Свидетельство о публикации №210061400815
Рецензии