Друга година ночі… настрій ніякий, думки просто сам лізуть в цю пусту,втомлену голову. І просто хотілось би розповісти все і всім, але розумію щотакої розкоші собі не можу дозволити. Не всі зрозуміють, та й не всім вонопотрібно, або ж нікого як правило не хвилюють твої переживання. Чому люди так поспішаютьрозказати про те що в них є проблеми, навіть не намагаючись послухати свогоспіврозмовника, когось кому насправді можливо ще гірше ніж їм?..
Що це, намагання людини просто бутитеж почутою? Або ж вплив культурного середовища та місцезнаходження на стильведення бесіди, чи врешті решт виховання та культурний рівень, національністьспіврозмовника? А може все це пояснюється такими речами як самозакоханість, неповагаі відсутністю чи навіть можна сказати не наявністю культури як такої незалежновід статті, національності, кольору волосся чи шкіри?
Ось таке питаннячко...
© Copyright: Александр Марчук, 2010
Свидетельство о публикации №210062001327
Свидетельство о публикации №210062001327
Рецензии