Смерть хлопчика

               
Сашком назву тебе я,
Гарне обличчя намалюю,
Носик і губки тонкі,
Круглі формочки твої,
Ручки і ніженьки твої товсті,
Риженьке і трошки довгеньке волоссячко твоє,
Спадає на оченята великі і смішні,
Карі і страшні.
В них приховане зло живе,
А так то таке миле дитя,
Що то просто ради нема.
Матуся тішить, бабуся хвалить,
А Сашко на цвинтарі хрести валить.
Ре туаль проводить, котам очі вибирає,
І гарно їх у банці закриває,
Хуліганить,
Б'є сусідські шибки,
І дівчатам піднімає спідниці,
До себе прижимає,
І вони вже нікуди не тікають.
Сашка бояться всі,
І великі і малі,
Але ради тому нема,
Бо мати не вірить, що говорять про Сашка.
А то не хлопчисько , а просто сатана.
В миле дитя, ввійшов дух зла.
Мати не вірить ксьондзам,
Навіть старим бабуличка – гадалкам,
А поки синок не вбив татуся,
Мати не вірила, що він сатана.
От і раз в ночі,
Мати тихо сина задушити хотіла,
Але син не дурний,
Під подушкою сокиру мав,
І свою матінку він зарубав…
Бабуся бідолаха з дому втекла,
Бо боялася,  внучка,  стара,


Потім одного ранку Сашко на рибалку пішов,
А там русалка,
Така чарівна,
Прекрасна,
Як чарівна,
Але сумна.
Бесіду завели вони,
Але бесіда була сумна,
Бо русалонька на землю хотіла,
А ніг то нема,
От і Сашко допомогти хотів,
А русалонька не дурна,
Хотіла нову жертву вона.



Ось Сашко у воду заліз,
Скупатися вирішив він,
Русалонька волосся йому мила,
А він чекав поцілунку мертвого її,
Сам не знав цього.
В раз страшно піднялася вода,
Повітря вже нема.
І Сашка накрила вода,
А в ставу ціле царство горить,
Там русалонька сила,
Ось і поцілувала мертвого Сашка,
І тут в селі  пройшла біда.
                8.01.09