Гортаю я листи забутих днів.
Я чую подих їх і так нестерпно...
Він повен болю, жалю й сліз...
Та душить злістно їх і вперто...
Де була я, коли мене чекали?
Коли моїх чекали допомог...
Де була я, коли вони страждали?
Куди тоді дивився з верху Бог?
Чому вже пізно щось зробити?
Чому немає сил й снаги?
Чому не можна далі краще жити
І вірити що зможем ми?
Що зможем ми створити волю!
Що зможем руки простягти
Коли благають нашу поміч...
Коли ми можем допомогти!
Коли ми знаєм що у світі
Не ми одні живем життям.
Що поруч нас ще хочуть жити
Хто заслуговує на Шарм.
На Шарм життя у вічній волі
На своє слово в цім житті...
Ми не одні. І требя вміти
Всіх захищати в боротьбі.
Хоч навіть нам вони не рідні,
Хоч навіть спільного нема.
Але ми всі Землі лиш діти
І нас поєднує Вона!
Мы не одни
© Copyright: Ситенна, 2010
Свидетельство о публикации №210062400083
Свидетельство о публикации №210062400083
Рецензии