Остання осінь дивного кохання.
Ми розлетемося у вирій
дуже скоро...
Але ж ми поруч поки що.
Чого ж не дихаєм таким
погідним Сонцем?
Чому сидимо в оболонці еґо
десь збоку, на марґінесі життя?
І до пуття не звідавши ні любощів, ні ласки,
втрачаєм те, для чого варто
жити...
Експромт на Полях Минулого
© Copyright: Валентин Лученко, 2010
Свидетельство о публикации №210062901062
Свидетельство о публикации №210062901062
Рецензии